Михайло, який має позивний "Донор" — учасник оборони Херсона, зокрема боїв за Антонівський міст у 2022 році. Пів року виконував бойові завдання в окупованому на той час місті. Влітку 2024 чоловік отримав поранення під час виконання завдання на лівому березі Дніпра. Він був списаний з війська. Наразі живе в Одесі та продовжує реабілітацію.
Михайло, на псевдо Донор, ветеран російсько-української війни, розповів про трофеї, які подарував одеському комунальному "Сервісному офісу "Хаб Ветеран". Зараз чоловік живе в Одесі, де продовжує реабілітацію.
"Це у Чорнобаївці окупаційні війська робили мінні загородження. Але в них з мінами були проблеми. Тому вони розкрили навчальні заклади, де були навчальні міни. І такими мінами загороджували поля. При розмінуванні побачили, що біла смужка – це саме навчальна. І такий трофей привезли. Хлопцям в Одесі подарували", — говорить Михайло.
Окрім реабілітації, чоловік займається спортом, зокрема греблею, бере участь в змаганнях зі стрільби, планує відкрити в місті спортивний клуб, викладає онлайн "Захист України" та "Громадянську освіту" в школі.
"За всіх ветеранів не скажу, у всіх індивідуальна ситуація склалася. Коли я проходив реабілітацію, якась частина в тебе залишається там. І найголовніше — не зламатися і не зупинитися", — каже він.
Михайло розповідає, що він родом з лівобережжя Херсонщини. До повномасштабного вторгнення працював у воєнізованій охороні Каховської ГЕС, керував військово-патріотичним клубом. Брав участь в АТО. З 2018 року служив у резерві 124 бригади територіальної оборони. Також чоловік викладав учням 10-11 класів предмет "Захист України".
"Було таке, що й телефонували, й пишуть часто, і тут навіть в Одесі, хто перебуває, то приїздили, провідували, коли в шпиталі лежав. На День вчителя була така ситуація, що мене викликали в ОВА, і коли нагороджували захисників Херсонщини, й мені нагороду дали. Я із зали виходив, то підійшла жінка і каже: "Я ваша колега, вчителька. Ви мого сина навчали." Це був перший мій випуск. Я цього хлопця пам'ятаю. Він зараз молодший лейтенант і також захищає нашу державу", — говорить "Донор".
Коли 1 березня 2022 року російська армія зайшла у Херсон, разом з побратимами Михайло залишився у захопленому місті. За його словами, у тимчасовій окупації група виконувала завдання шість місяців і 10 днів, поки бійців не вивели.
"Коли ще не було змоги нас вивести, ми все одно виконували завдання. Потім залишилися утрьох і далі працювали. Навіть дуже успішні дії, не можна їх оголошувати, але працювали. У вересні нас вивели, були такі ситуації, що нас вже треба було виводити, бо нас дуже сильно шукали за наші діяння. Коли успішно вийшли, то приєдналися знову до війська", — каже він.
"Донор" — один з учасників оборони Херсона та боїв за Антонівський міст. Він розповів, що тоді, на початку окупації, у нього була відпустка й чоловік повинен був з сім'єю їхати відпочивати. 24 лютого вони опинилися в Херсоні.
"Рано вранці зателефонував командир батальйону, спитав, чи виїхав я. Я сказав, що на даний час у Херсоні й він тоді: "Збирай речі і їдь в Антонівку, отримувати зброю на Нову Каховку". Я прибув один з перших, чекав лопців, поки машини приїдуть. Дочекалися, приїхали із Каховки, з Нової Каховки, ще звідкись. Поки ми отримували зброю, вже надійшов дзвінок, що Нова Каховка окупована і нам дали інший наказ: зброю доставити у Херсон. Ми з хлопцями організувалися. В цей час вже прилетіли гелікоптери РФ й почали висаджувати десант біля Антонівського моста, в полях", — згадує Михайло.
Найважчою була перша ніч оборони, розповідає Михайло.
"24 лютого, перший бій на Антонівському мосту, коли нас направили, ми з хлопцями організували групу розвідки з чотирьох бійців і направилися безпосередньо напряму на сам Антонівський міст. Авіація сильно нас розбирала, але ми дійшли, виконували завдання поставлене і потім зустрічали колону 59-ї бригади, котра виходила з оточення. Ми їх зустріли на мосту і виводили в безпечне місце", — говорить ветеран.
До Херсона Михайло повернувся 11 листопада 2022 року. Він каже, що херсонці — круті люди, які дуже сильно помагали й в окупації, і переховували бійців.
"Багато хто знав, що ми чинні військові, і не один нас не здав. Допомагали нам і пересуватися, і переховували нас, і прикривали. І коли ми заходили у Херсон, це було дуже сильно видно, що люди цього очікували. Всі чекали, коли ми зайдемо, повернемося", — каже він.
Після листопада 2022 року Михайло воював на Херсонському напрямку. У вересні 2025 року його списали з війська у запас через поранення, яке отримав під час виконання бойового завдання, розповідає чоловік.
"Останнє поранення було дуже важке. Це був 2024 рік, літо, ми десантувались на лівий берег, виконували завдання з наступом. Пішло зіткнення й артобстріл. Снаряд прилетів у трьох метрах від мене, 152-й, і трошки зачепив, пошматував. Понад рік були лікування, реабілітація, 25 операцій тільки зробили на нозі. Але зібрали нормально", — говорить Михайло.
Джерело – Суспільне