У Херсоні працює соціальна пральня фонду святого Мартіна де Порреса. ЇЇ послугами користуються пенсіонери, маломобільні люди, жителі міста, чиї домівки були затоплені внаслідок підриву російськими військовими Каховської ГЕС та евакуйовані з "червоних зон".
По буднях – 10-15 циклів прання, на місяць – до пів сотні. У такому режимі працює соціальна пральня Фонду святого Мартіна де Порреса. Протягом двох з половиною років Оксана Сотнікова працює у благодійній організації, останні два місяці – у пральні.
"Люди приходять, вони пригнічені війною, але доброзичливі та дуже вдячні. Постійно дякують. Бо багато людей, які переїхали сюди, евакуйовані, вони не мають ні пральної машини, ні сушарки, нічого, і це дуже для них велика допомога. Скоро зима, щось треба перепрати, щось ще зробити", — говорить Оксана.
"Ми — постійні клієнти. Дуже зручно. Все чисте отримуємо, все добре. Приходжу один-два рази на місяць. Як тільки зібрали речі, білизну, то приношу, все дуже зручно", — каже місцевий житель Віктор Подпалов.
Пенсіонери, внутрішньо переміщені особи, маломобільні люди та багатодітні родини можуть скористатись послугами соціальної пральні двічі на місяць, розповіла адміністраторка благодійного фонду у Херсоні Альона Потеряйко.
За її словами, фонду на цьому тижні буде вже 20 років, а у Херсоні він діє з початку деокупації міста. Хоча засновник фонду отець Михайло допомагав ще під час окупації. Зокрема, передавав продукти, ліки, і на третій день після деокупації він та його команда волонтерів приїхала до Херсона.
"Спочатку у нас була тільки соціальна кухня, також неподалік розташована, ми годували до 200 людей в день. Зараз вже доходить до тисячі, а потім ще через рік ми відкрили соцпекарню. Також надаємо хліб і смачні булочки. Ще через рік відкрили пральню. Є люди, навіть безхатченки, які приходили. Ми розуміли, що в них нема ні душу, ні де попрати речі, наші любі бабусі питали, а де це можна зробити? І ми подумали, що це можна буде зробити у нас", — говорить Альона Потеряйко.
У пральні — 10 пральних машин і 10 сушарок. Обладнання надали польські партнери благодійного фонду, розповіла Альона Потеряйко. Речі на прання приймають зранку, після обіду – повертають чистими.
Тамара Панченко — мешканка сусіднього будинку. Жінка розповіла, що до пральні приходить часто, бо її пральна машинка зламалась. І додала, що не має коштів купити нову.
"Упродовж місяця звертаюсь. Назбираю речі та несу. Руки вже старі. Мені вже 84 роки. Дякую, що працюють вони тут, виручають. У багатьох жінок тут нема пральних машин. А куди звертатись? Ще коли було тепло на вулиці, то на балконі можна було сушити білизну. А зараз вже холодно, вогко, довго сохне. А тут дівчата все дуже швидко зробили: приніс додому, підсушив і все готово", — каже херсонка.
Родичі та соціальні працівники, які доглядають за маломобільними, також мають право на безоплатне прання.
"У мене мама лежача. 86 років. Тому я тільки приношу речі матері, раз на місяць. Хоча трапляється, за необхідності, двічі на місяць, як за правилами соціальної пральні. Я дуже задоволена", — каже місцева жителька Тамара Коновалова.
У приміщенні встановлена душова кабінка, є праска та дошка.
Джерело – Суспільне
