Леонід, позивний "Клим", — військовий з 34-ї окремої бригади берегової оборони 30 Корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ. З травня 2023 року він воює на Херсонському напрямку. Зараз служить у медичній роті — допомагає вивозити поранених з поля бою та надає їм першу допомогу. Далі — про те, як він потрапив до війська, про його службу та мрії.
Леоніду, якого побратими знають під позивним "Клим", 57 років. Він працює у медичній роті — евакуйовує поранених з поля бою та бореться за їхнє життя.
"Наші бойові медики борються за кожне життя. Повірте, навіть якщо вже без шансів і бойові поранення несумісні з життям, все одно борються за життя. Не то, що там кинули, везуть. Ні, такого нема", — розповідає Леонід.
Йому доводилось виконувати бойові завдання виконував і на лівому березі Херсонщини, де було особливо небезпечно.
"Так сталося, що до нас зайшла ворожа ДРГ (диверсійно-розвідувальна група — ред.), і ми дали бій. Через сім днів усі наші вийшли живими з лівого берега. Тоді ще не було FPV-дронів, тільки "Мавіки" зі скиданням. Завдання виконали, всі живі повернулись", — згадує Леонід.
Військовослужбовець каже, виконувати завдання на лівому березі стає складніше.
"Зараз FPV-дрони — це справжня загроза. Щоб сісти в човен і вирушити на завдання, треба мати, вибачте, сталеві яйця. Ті, хто це роблять — справжні герої", — каже Леонід.
Сам він, говорить, ніколи не мав сумнівів, чи варто долучатись до війська.
"Я був тут, у Херсоні, коли прийшли "освободителі". Побачив на власні очі, що таке "руський мір". І після цього вже не міг стояти осторонь. Я у грудні 2022 року на цій всій ейфорії пішов і пройшов медкомісію буквально за два дні. І пішов у військкомат. А там мене питають: "Скільки років?" Кажу: "55". Вони кажуть: "Та йди дідо ще покури, потім". Не брали мене. Я через знайомих потрапив у нашу 124-ту колишню бригаду територіальної оборони", — розповідає Леонід.
Спочатку "Клим" служив в автороті. Його завданням було — підвозити на позиції боєприпаси.
Під час окупації Херсона Клим лишався у місті. 10 днів був у полоні. Російські військові схопили його, коли він йшов у магазин.
"Вони морально знущались. Мене побили одразу, як тільки привезли. Над іншими, хто був зі мною в камері, теж знущалися — били, принижували. Я чув, як у коридорі катували наших людей — українців. Чув їхні крики, побої. Це тривало постійно — з ранку до ранку, без перерви", — згадує Леонід.
В родині Леоніда він не єдиний, хто виборює перемогу України. Молодший брат брав участь в антитерористичній операції. Син працює в ДСНС.
"Так, всі вже втомились, але немає іншого виходу. Нам треба йти до кінця", — говорить "Клим".
Військовослужбовець має мрію: щоб його онуки жили у незалежній та мирній країні.
"Кожен мріє, щоб закінчилась війна, закінчилась нашою перемогою", — сказав Леонід.
Джерело – Суспільне