Херсонець Костянтин Поліш понад два роки служить у 41 окремій механізованій бригаді. У цивільному житті був викладачем фізики, у війську – пройшов шлях від солдата до офіцера.
Про це військовослужбовець розповів Суспільному.
Костянтин Поліш — командир самохідної артилерійської батареї у 41 окремій механізованій бригаді. До того як у березні 2023 року вирішив піти на службу до Збройних сил України, він 12 років викладав у школі фізику та інформатику.
"Як кажуть, піхота – цариця полів, а артилерія – боги війни. Один без одного успіху у нас не буде. Найважче буває, коли спати взагалі немає можливості. Особливо під час бойових напружених ситуацій, коли ведуть постійно вогонь", — розповів про особливості служби Костянтин Поліш.
Свій позивний "Фізик" чоловік отримав завдяки попередній професії. Його особиста думка — чоловік повинен йти та боронити свою країну. І додав, що також це прописано і в Конституції України.
"Громадянин має захищати свою державу. Мої батьки досі у Херсоні. Я намагаюсь їх переконати, що необхідно виїжджати, берегти себе. Але це так само як було й під час окупації міста, кажуть, що це наш дім, ніхто нікуди не піде. Так само і я говорив, перебуваючи в окупованому Херсоні", — каже військовий.
Коли Херсон у березні 2022 року опинився в тимчасовій російській окупації, чоловік та його родина залишилися. До квітня Костянтин продовжував викладати дистанційно. Розповідає, неодноразово знайомі колаборанти пропонували піти працювати до школи на умовах окупаційної влади.
"Наприкінці квітня було прийнято рішення призупинити для безпеки вчителів та учнів онлайн заняття. Тоді почалися облави: їздили окупанти по домівках, вишукували військовослужбовців і активістів. Ситуація була гнітюча: ніби ти вдома, а по факту ніхто. Тому що з'явилися так звані нові "господарі" й почали диктувати свої незаконні правила", — розповів чоловік.
Після деокупації Херсона Костянтин вирішив служити. Рідним повідомив лише тоді, коли його зарахували до підрозділу.
"У мене поклик такий був. Не зміг я просто сидіти та перебувати вдома, коли частина Херсонської області залишається в окупації", — говорить військовослужбовець.
До березня 2023 року Костянтин Поліш не мав досвіду служби у війську. Говорить, найскладніше було опанувати нову термінологію і налаштувати мислення на військову справу. Починав служити у батареї управління та артилерійської розвідки.
"У зону бойових дій потрапив наприкінці липня 2023. До цього проходили базовий військовий вишкіл. Якщо розібратись, у нас більшість таких людей, як я, мобілізованих, справляються і працюють. Хлопці у мене і самі по собі налаштовані й мотивовані. Бо більшість служать від самого початку і пішли у військо добровольцями. Намагаємось створити дружню атмосферу, взаєморозуміння між нами. Тоді робота йде, все добре", — каже він.
Костянтин Поліш брав участь у бойових діях в районі міст Торецьк і Часів Яр, селища Нью-Йорк на Донеччині, на Куп’янському, Курському та Сумському напрямках. Каже, під час Курської операції атмосфера і перебування там були не досить приємні.
"Населення там було вже мало, коли ми зайшли. Більшість — це люди похилого віку. Деякі розуміли, що РФ напала на Україну і чому ми тут, деякі — ні. Ті, хто розумів, евакуювалися до Сум, ті, хто ні, — залишалися. Біля нас жінка жила. Вона зрозуміла, що відбувається, коли прилетіла керована авіабомба по нас і її зачепило. Вона каже: "А це що, наші стріляють?". Я кажу: "Так, ваші. Збирайтесь, виїжджайте". Після цього вона евакуювалася на територію України", — говорить Костянтин.
Попри те, що за професією фізик, військовослужбовець каже, були ситуації, які неможливо пояснити наукою. Тоді йому з побратимами вдалося вижити. Таких бойових ситуацій багато було, особливо на Курщині та на Сумщині.
"Коли заводили техніку на позицію, то було влучання FPV-дрона у машину. Вона зайнялася, було задимлення. Ми спочатку не зрозуміли, що то в нас поцілили. Отримали команду замаскувати машину і вийти. І коли вийшли почався масований обстріл. Ледве встигли заскочити у льох десь три на три метри. Й перечікували. Нас там було десь 12 людей", — каже боєць.
Зі своїми учнями Костянтин час від часу підтримує зв’язок через месенджери, бере за допомоги відеодзвінків участь у перших та останніх дзвониках. Костянтин Поліш мріє, щоб якомога скоріше закінчилась війна і нарешті побачити усіх своїх рідних.
"Скучив за нормальним, спокійним мирним життям, коли ти можеш щось планувати та впевнений у завтрашньому дні. Хочу поїхати до рідні. У цьому році вдалося лише на два дні заскочити до них", — розповів військовослужбовець.
Джерело – Суспільне
