
Костянтин та його син Олексій воюють на Херсонському напрямку в складі 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти Збройних Сил України. Чоловіки працюють в команді. Олексій за допомогою дрона виявляє розташування російських військових та техніки, а Костянтин — знищує їх. Захисники кажуть, що родинний зв’язок допомагає їм розуміти один одного з пів слова.
"Як я кажу, кожен день — четвер, бо в четвер почалося повномасштабне вторгнення. Вже три роки постійно четвер", — говорить військовослужбовець 124 бригади Костянтин на псевдо "Карден".
У 124 окремій бригаді ТрО МП він служить мінометником. Його син Олексій із позивним "Джей" – оператором дрона. Вони розповіли, що часто виконують спільні завдання.
"Завдання різноманітні. В основному це робота з міномета та СПГ, бо я знаю і СПГ, і міномет. СПГ — це моя, як кажуть, перша любов, перша зброя. Протитанковий гранатомет. Така маленька пушечка, 73 мм калібр", — сказав Костянтин.

"Як почалася війна, як я побачив, що це активно використовується, тоді почав цікавитись, почав читати, почав дивитися відео про це все і зрозумів, що це цікавий напрямок, в якому треба розвиватись і за цим майбутнє цієї війни", — сказав він.

"Долучився до армії я у 2018 році. Я залізничник і електромеханік СТБ. Моя професія броньована. Мене ніхто не викликав у військкомат, не брали. А коли я вже пішов, то всі хвилі закінчилися. Тоді, як альтернатива, дізнався про Українську добровольчу армію і вступив у Кропивницький терзагін УДА", — сказав чоловік.

"Звісно, допомагає там програмне забезпечення, але коли ти ще розумієш, як воно працює, як кути розраховуються", — пояснив захисник.
Після початку повномасштабного вторгнення стати до лав ЗСУ також вирішив Олексій. Військовий вишкіл він пройшов у вересні 2022 року.
"В квітні 2023 року я набрав батька зранку. А ми перед цим говорили, він казав: "Ми хочемо розширятись, нам потрібні ще пілоти". Я взяв собі на замітку і набрав його зранку. Питаю: "Можна до вас?" А він каже: "Можна. Наберу тебе після обіду". Сидів і чекав", — згадує "Джей".

"Цікаво, що ти можеш спостерігати за ворогом там, де він не підозрює. Ти можеш, сидячи тут у Херсоні, за 10 кілометрів від себе полетіти, подивитися, як там у них справи, чим вони займаються і трошки їм "подарунків" туди принести всяких, неочікуваних", — сказав військовий.
Костянтин та Олексій разом служили на Донецькому та Запорізькому напрямках. Біля села Роботине внаслідок удару КАБом обидва отримали контузію, лікувались у госпіталі. Родинний зв’язок, каже Олексій, допомагає їм розуміти один одного з пів слова.
"Допомагає, бо в тебе є близька людина, з якою ти можеш зустрітися, переговорити, якісь робочі моменти розглянути, бо в нас як-не-як робота часто перетинається з батьком. А в чому складніше? Переживаю. Я — за батька, а батько переживає за мене", — сказав Олексій.
