Сімнадцятирічні херсонці Роман Чепіль та Богдана Коваль малюють рідне місто майбутнього. Зображують архітектурні проєкти зруйнованих і пошкоджених російськими обстрілами споруд.
Цьогорічні випускники Херсонської спеціалізованої школи №30 мають спільну мрію на двох — відбудувати рідний Херсон. Для цього обоє вступили на факультет "архітектури та містобудування". Вони розповіли чому хочуть стати архітекторами і яким бачать рідне місто після закінчення війни.
Роман любить писати пейзажі, Богдана – тварин. Вони дружать з першого класу і мають спільну пристрасть до малювання. Після закінчення школи Роман обрав для себе Херсонський державний аграрно-економічний університет, Богдана — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
"Мені подобається зображувати спокійні, милі пейзажі. Коли їх бачиш на душі стає легше. Малюю з дитинства, напевно, батьки вплинули на мене. Найбільше картин написав у 12-13 років, коли відкрив для себе олію і полотна. Коли почалась війна, то малюю олівцями або в телефоні", — розповів Роман Чепіль.
"Люблю малювати тварин, вони в мене в мене найкраще виходять. Це можливість опрацьовувати різні текстури: шкіра, очі, пір’я, вода. Моя найулюбленіша робота – пара коней, хлопчик і дівчинка. Їх я намалювала на чорному папері білими олівцями. Для мене це спосіб зобразити свої почуття і показати, що краще мати пару, а не бути самотнім", — говорить Богдана Коваль.
Навички малювання знадобились обом випускникам для проходження творчого конкурсу. Роман і Богдана вступили до вишів на спеціальність "архітектура та містобудування".
"До повномасштабної війни я розглядала різні спеціальності, пов'язані з малюнком, з творчістю. Вже під час війни остаточно усвідомила: цей фах мені підходить", — каже Богдана.
"Раніше хотів стати дизайнером одягу або спробувати себе в ІТ-галузі. З приходом війни зрозумів, що нашому суспільству потрібні будуть архітектори. Через обстріли багато будівель руйнуються, знищується наша спадщина. Я хочу відновлювати споруди, щоб наш Херсон розквітнув. Можу йти вулицею, побачити зруйноване та намалювати, як саме можна відбудувати ту чи іншу будівлю", — говорить Роман Чепіль.
Роман віддає перевагу стилям класицизму і бароко, Богдана – модерну. Юні херсонці вже знають, які зруйновані обстрілами армії РФ будівлі хотіли б відновити. Однією з мрій Богдани є розробка проєкту та побудова пам'ятника Олесю Гончару. Дівчина вважає письменника знаковим персонажем для Херсонщини.
"Я дуже хочу відбудувати Херсонську область. Позбавити від радянських забудов, оскільки вони не мають ніякого значення, тільки псують загальний вигляд нашого міста. Хотіла б перебудувати бібліотеку імені Олеся Гончара в стилі модерну чи класицизму. Нам потрібен пам'ятник Олесю Гончару. Він багато писав про наш край, обирався депутатом від Херсонської області, ініціював створення музеїв та бібліотек", - поділилась Богдана.
Для Романа відбудова області перш за все пов'язана з будівлею Херсонської облдержадміністрації. Юнак впевнений, що в майбутньому зможе долучитися до її проєктування.
"Коли туди влучили бомби, мені було боляче. З центром міста, в мене пов'язано багато спогадів. Я одразу подумав над тим, як саме цю будівлю можна відбудувати. Просто взяв аркуш паперу, замалював перспективу, акценти в будинку. Крім цього, в мене є деякі думки з приводу відновлення кінотеатру "Ювілейний", ЦУМу, будівель, розташованих поруч", — каже Роман.
Роман залишатиметься у Херсоні та вчитиметься у виші дистанційно. Богдана поїде на навчання до Чернівців, але по закінченні планує повернутись до Херсона і працювати над створенням нового архітектурного стилю рідного міста й області.
"Мені подобається стиль модерн. У цьому стилі збудований Чернівецький університет імені Юрія Федьковича.У Львові це будинок "Дністер", у Полтаві – споруди Полтавського земства. У такому стилі, гадаю, треба і Херсон відбудовувати. Але зі збереженням історії нашого міста, з українськими мотивами. Мрію стати головним архітектором області. Щоб віддячити цьому краю за те, що я тут народилась", — наголошує Богдана.
"Для мене прагнення стати архітектором — це можливість допомогти рідному краю. Це та справа, в якій я хочу стати бути кращим за інших. Відчуваю відповідальність і мотивацію. Хто, як не наше покоління, повинне відновлювати все те, що зараз руйнується навколо", — впевнений Роман.
Джерело – Суспільне