У Херсоні вулиці змінювали свої назви не раз — від царських часів до сьогодення. Ще у 1855 році влада без згоди містян почала називати вулиці на честь імперських генералів. У 1920-х роках комуністи перейменували більшість вулиць на честь партійних діячів. А сьогодні Херсон повертає собі українську ідентичність — через нові назви, які обговорюють самі мешканці.
Про те, як Херсон змінював свою топоніміку ми поговорили з краєзнавцем та політологом Дементієм Білим.
Від царських генералів до Потьомкіна
Масові перейменування вулиць у Херсоні почалися ще у 1855 році, коли містом керувала Російська імперія, розповідає краєзнавець. Тоді вулицям дали нові назви на честь царських генералів та воєначальників. Людей про це не питали — рішення ухвалювала влада.
Наступна велика хвиля перейменувань відбулася у 1920-х роках, коли до влади прийшли комуністи. Тоді нові назви отримали понад 60% вулиць. Більшість із них назвали на честь партійних діячів.
"Цікаво, що тоді між самими комуністами почалися суперечки. Якщо когось із них оголошували "ворогом народу" або заарештовували, то вулицю, названу на його честь, одразу перейменовували. Через це деякі вулиці змінювали назви по кілька разів — іноді навіть три-чотири рази", — говорить Білий.
За словами краєзнавця, наступна хвиля перейменувань почалася наприкінці 1980-х років, коли в країні з’явилася більша відкритість — так званий період гласності. Тоді почали повертати історичні назви вулиць. У 1988 році в Херсоні вперше провели міське опитування: людей запитали, як вони хочуть перейменувати проспект Жданова.
"Містяни запропонували назвати його на честь українського драматурга Миколи Куліша. Але влада вирішила по-своєму — проспект назвали на честь адмірала Сенявіна. Вулиця імені Куліша все ж з’явилася, але її винесли на околицю у Шуменському мікрорайоні", — розповідає краєзнавець.
У 1990-х роках херсонці почали активно вимагати повернення історичних назв вулиць. Було багато обговорень, суперечок і пропозицій. Але тодішня влада — комуністи — гальмувала цей процес. Вони вимагали проводити окреме опитування для кожної вулиці, що було майже неможливо.
Уже у 2000-х роках, за ініціативи міського голови Володимира Сальдо, знову почали змінювати назви. Але, як каже краєзнавець Дементій Білий, це не було поверненням до історії:
"Це був не процес відновлення історичних назв, а повторна русифікація: поставили пам’ятник Потьомкіну, а потім з’явилася і вулиця Потьомкінська", — зазначає він.
Вулиці, які обирає громада
Масове перейменування вулиць у Херсоні, яке називають декомунізацією, почалося у 2016 році.
"Зараз триває масштабний процес перейменувань. Сподіваюся, він буде останнім. У майбутньому, якщо хтось захоче змінити назву вулиці, це вже буде окремий випадок — через обговорення з мешканцями та голосування депутатів", — пояснює політолог Дементій Білий.
Обговорення перейменувань має бути відкритим, яскравим, з різними думками, аргументами та позиціями. Люди висловлювали різні думки: одні хотіли залишити старі назви, інші підтримували зміни. Щоб дізнатися, як насправді думає більшість, соціологи провели спеціальне опитування. Воно не було онлайн, але враховувало вік, стать і місце проживання учасників.
"65% херсонців підтримали перейменування. Звісно, були й ті, хто хвилювався через витрати з бюджету. Але ми запевняємо: гроші з міського бюджету не використовували. Навіть довідник про нові назви видали за спонсорські кошти", — підкреслив Дементій.
За його словами, вперше в історії Херсона обговорення перейменувань вулиць відбувалося масово — у соціальних мережах. Людей запитували: "Чи брали ви участь в обговоренні?" — і отримали багато відповідей. Херсонці активно писали свої думки, пропозиції, дискутували. Усі ці коментарі зібрали, впорядкували й передали на розгляд спеціальної комісії. А вже вона обирала ті назви, які мали найбільшу підтримку.
"Обговорення нової назви для проспекту Ушакова було одним із найгарячіших. Ще до повномасштабного вторгнення пропонували повернути історичну назву — Говардівська. Так вона колись і називалася. Навіть після перейменування у 1947 році багато старших херсонців продовжували так її називати. Це був своєрідний знак, що людина — корінний херсонець", — розповідає краєзнавець.
Він додає, що ця ідея мала широку підтримку, але тодішня влада не захотіла її виносити на голосування, бо Ушаков вважався важливою фігурою в російській історії.
Після 24 лютого: нові назви — нові смисли
Після початку повномасштабного вторгнення Росії стало очевидно: в місті не повинно залишатися назв, пов’язаних із російськими військовими. Тому для проспекту Ушакова почали шукати нову назву. Одні пропонували повернути історичну — Говардівська, інші — назвати вулицю на честь Костя Гордієнка, козацького лідера, пов’язаного з історією Херсонщини. Були й нейтральні варіанти.
Але тодішній керівник військової адміністрації Роман Мрочко виступив проти назви на честь Джона Говарда, бо вважав, що головна вулиця міста не може мати ім’я іноземця. Через це цю пропозицію навіть не винесли на обговорення. У результаті, за процедурою, перемогла назва проспект Незалежності.
"Проспект Незалежності — теж гарна назва, вона символізує нашу державність. Але багато херсонців досі вважають, що вулиця мала б називатися Говардівською. Ми чуємо це на зустрічах, у соцмережах, під час презентацій. Люди кажуть: "Добре, що прибрали Ушакова, але краще було б повернути історичну назву", — розповідає Дементій Білий.
Він додає, що громада має право повернутися до цієї ідеї й знову ініціювати зміну назви.
За словами Дементія Білого, у Херсоні вже перейменували 90 вулиць — це приблизно 14% від усіх назв у місті. Це небагато, якщо порівняти з 1920-ми роками, коли комуністи змінили понад 60% назв. Він підкреслює, що всі нові назви — українські, патріотичні, і за них не буде соромно. Просто людям потрібно трохи часу, щоб звикнути.
"Щоб нові назви прижилися, потрібно більше про них розповідати. Це можуть бути відео, лекції, буклети — щоб люди знали, на честь кого або чого названа їхня вулиця", — вважає краєзнавець.
Він також додає, що херсонці мають особливу рису — якщо назва не подобається або не має значення для людей, вона просто не приживається. Наприклад, під час Першої світової війни вулицю Лютеранську перейменували, бо Росія воювала з Німеччиною. Але херсонці все одно продовжували називати її Лютеранською — і ця назва згодом повернулася.
"Так само зараз із проспектом Ушакова. Багато хто й далі називає його Говардівською. Це говорить про повагу до історії та пам’яті", — підкреслює Білий.
Дементій Білий розповідає, що багато суперечок виникло навколо перейменування вулиці Суворова. Це одна з найатмосферніших вулиць у центрі Херсона — пішохідна, унікальна, з історичним духом. Саме тому вона викликала так багато обговорень.
У результаті комісія вирішила розділити її на дві частини. Західній частині повернули історичну назву — Католицька, а пішохідну частину назвали Європейською. Це символічно, каже краєзнавець, адже Херсон — європейське місто, яке розвивали італійці, французи, німці, поляки. Вулиця починається біля місця, де колись стояла кірха — лютеранська церква німецької громади, а закінчується біля католицького храму. Тож нова назва підкреслює європейське коріння міста.
Звільнена карта: як Херсон фіксує зміни
У травні минулого року в Херсоні завершився основний етап масового перейменування вулиць. Але, як каже Дементій Білий, навіть через рік багато людей не знають, які саме вулиці отримали нові назви.
Щоб допомогти херсонцям розібратися, соціологи, історики та краєзнавці створили спеціальний довідник. У ньому три розділи.
- У першому — список старих і нових назв вулиць із відповідними рішеннями.
- У другому — найважливішому — коротка інформація про кожну вулицю: де вона знаходиться, на чию честь названа, і хто ця людина або яка подія.
- У третьому — перелік усіх назв вулиць Херсона та навколишніх сіл, які вони мали з середини XIX століття.
"Це унікальне видання. Довідник безплатний, є в паперовому та електронному форматі. Паперові примірники передадуть у бібліотеки, а електронну версію може переглянути кожен. Вона зручна у користуванні, має швидкий пошук і доповнена науковими статтями та результатами опитувань", — розповідає Дементій Білий.
Дементій Білий розповідає, що всі дані про перейменування вже доступні на безплатних онлайн-ресурсах. Один із них — сайт "Херсон. Звільнена карта", де можна вільно завантажити електронну версію довідника.
"Назва "Звільнена карта" — не випадкова. Перейменування — це своєрідне звільнення міського простору від російського впливу. Ми змінили не лише вулиці, а й школи, острови", — пояснює політолог.
Наприклад, перейменували навіть острови: Великий і Малий Потьомкін тепер стали Великим і Малим Вільховим. Науковці знайшли старовинну карту кінця XVII — початку XVIII століття, де ці острови вже мали назву Вільховий. А ще раніше на одному з них було давнє місто Олешшя. Тож нова назва має історичне підґрунтя, говорить Білий.
Він додає, що попереду ще багато роботи. Наприклад, у місті залишаються зупинки з застарілими назвами. Тому він переконаний, що коли завершаться бойові дії й херсонці почнуть повертатися додому, їх мають зустрічати нові таблички з новими, українськими назвами.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне