Заступниця командира роти з психологічної підтримки персоналу Анна на позивний "Юта" служить у 34 окремій бригаді берегової оборони Морської піхоти ВМС ЗСУ. Каже, на морально-психологічний стан бійців впливають багато чинників: виконання бойових завдань, постійні обстріли, розлука з родиною та фізична втома за три роки повномасштабного вторгнення.
До війни жінка викладала у навчальних закладах. Свою історію вона розповіла Суспільному.
Анна з дитинства мріяла одягнути військову форму. Коли розпочалась повномасштабна війна, вона зайнялась волонтерством, а у червні 2023 року — приєдналась до лав ЗСУ.
"Від самого початку повномасштабного вторгнення я розуміла, що я піду служити, що моя допомога потрібна. Що саме я буду робити, я не розуміла, але знала, що піду і буду служити. На жаль, це вийшло не так швидко, тому що у мене не підходяща освіта, я не була військовозобов'язаною, тобто довелося шукати шляхи", — сказала жінка.
Анна має філологічну освіту. У цивільному житті працювала вчителькою у школі та викладачкою в університеті. Зараз служить у складі 34 бригади, де відповідає за психологічну підтримку персоналу.
"На початку, коли я прийшла служити, я обіймала посаду бойового медика. А пізніше була направлена на курси, де здобула відповідну освіту, отримала сертифікат і вже займаю таку посаду. Я відповідаю за заходи щодо формування морально-психологічного стану військовослужбовців. Ми постійно діагностуємо, контролюємо стан наших бійців. Тому що через три роки війни вони дуже сильно втомилися, особливо враховуючи те, що ми тут постійно виконуємо бойові завдання, без ротації", — пояснила Анна.
"Психологічна допомога, звісно, потрібна військовим, тому що важко тримати все в собі. Важливо, коли є люди, з якими можна поговорити, які дадуть пораду й допоможуть. Це нормальна практика", — сказав військовослужбовець 34 ОБр БО МП ВМС ЗСУ Костянтин на псевдо Варта.
Анна вважає, що кожна людина потребує індивідуального підходу, тому застосовує в роботі різні методи та форми. Серед них — реабілітації та бесіди. Особливе місце займають дитячі малюнки, які привозять волонтери.
"Так, це саме для того, щоб у черговий раз військовослужбовці якось відволіклися, розвантажили свій морально-психологічний стан, тому що це дійсно гріє душу та навіває гарні спогади про дім", — сказала "Юта".
Вона працює з особовим складом більш ніж півроку й сама інколи відчуває втому.
"Спочатку в мене палали очі кожному допомогти, а зараз я розумію, що це дуже важко. Тому що ти все одно пропускаєш усі проблеми через себе, намагаєшся допомогти на найвищому рівні, щоб якось вирішити всі питання. Поки справляємося. В мене нещодавно була відпустка. А так у мене ще є така підтримка — у нашій бригаді разом зі мною служить мій батько. Тому мені все одно легше, коли рідна людина є поруч", — розповіла військовослужбовиця.
Анна каже, думає продовжити службу навіть після перемоги.
"Поки що навіть і думок немає про те, щоб кудись піти. Ми тримаємось. Бо поки будемо триматися ми, буде триматися й Україна. Тому все, що від нас залежить ми будемо робити", — сказала вона.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне