Військовослужбовець 34-ї окремої бригади берегової оборони 30 Корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ Ігор на позивний "Дніпро" у лавах ЗСУ з 2003 року. Після початку повномасштабного вторгнення обороняв Херсон, був командиром одного з батальйонів місцевої ТРО. Розповідає, попри перевагу армії РФ у кількісному складі та озброєнні, просування стримували з 24 лютого до 1 березня. Коли Херсон опинився в окупації, Ігор чинив спротив у підпіллі, а після евакуації на підконтрольну територію – продовжив служити.
Військовослужбовець 34-ї окремої бригади берегової оборони 30 Корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ Ігор на позивний "Дніпро" 24 лютого 2022 року він був командиром одного з батальйонів херсонської тероборони. У перший день повномасштабного вторгнення до лав батальйону доєднались сотні добровольців.
"Часу дуже було мало, людей було багато. То ми за дуже швидко змогли прийняти дуже велику кількість особового складу. В нас було більше, чим його було по штату на той момент. Добровольців було багато, зібралося дуже багато людей, жителі міста Херсон, які хотіли на той час захищати свою область, свою країну", — згадує Ігор
За його словами, місце дислокації постійно змінювали. Формували бригади, видавали зброю, проводили розвідки, облаштовували позиції для вогневої засідки.
"Не було проблем. Які завдання ставили, люди виконували. В нас на той час озброєння було — це стрілецька зброя, автомати Калашникова і невелика кількість гранат і РПГ. Тому ми розуміли, що противник набагато потужніший за нас на той час. Утримати його нашими силами ми не зможемо. Сили на той момент дуже великі йшли. Противник застосував авіацію, вертольоти, літаки. Потім уже почали рухатись колони з технікою", — говорить військовий.
Попри перевагу армії РФ у кількісному складі та озброєнні оборону Херсона тримали шість днів.
"Якщо брати період з 24 лютого по 1 березня, відбувалось багато різних подій — бої в Херсоні, за його межами, у різних місцях. По-перше, це були бої за Антонівський міст. Мій підрозділ виконував завдання — надавали прикриття іншим підрозділам, щоб вони могли вийти. Потім моя друга рота наступного дня висунулася в район Дар'ївського мосту. Я теж там був. Проводили розвідку району, встановлювали спостережні пости, вогневі засідки. До тих пір, поки не пройшла колона з технікою, поки там не висадився десант вже 26 лютого", — розповів "Дніпро".
Він згадує, як окупанти підтягнули до Херсона техніку. Тоді вже точно усі зрозуміли, що армія РФ заходитиме у місто.
"Зі сторони Бериславського шосе, так званий район "Фабрики", підтягнули танки, особовий склад — з боку Антонівського мосту, район Молодіжного пляжу, з боку Чорнобаївки — тобто перекрили всі основні шляхи", — згадує як діяли окупанти Ігор.
Першого березня 2022 року російські війська увійшли у Херсон. Один з боїв точився біля торгівельного центру "Фабрика" на в’їзді до міста. На той момент Ігор перебував у районі Молодіжного пляжу з першою ротою. Займали там спостережні пости та вогневі позиції, бо Антонівський міст вже зайняли російські війська.
"Я був на зв'язку з командиром. Чув, що коли пішов рух техніки, ротний дав команду "до бою". На даху "Фабрики" була гранатометна позиція. Коли розпочався рух техніки, бійці почали стріляти з гранатометів по танках. Тоді росіяни розвернули танки в напрямку центру "Фабрики" і почали по ній гатити. "Фабрика" загорілась. Ми пробували втримати перший рубіж, другий, третій, але колони все ж пройшли. Зупиняли їх на деякий час, на хвилин 20 зупинили, потім іще на 20 хвилин. Просто вигравали час", — розповів Ігор.
Коли російські військові окупували Херсон, бійці тероборони, які залишились у місті продовжили спротив. Це було дуже небезпечно, згадує він: "На душі було таке полегшення, коли вийшов з міста. Бо коли тут перебував, різні думки були, розумієте? Міг і у полон потрапити. Коли вийшов, я зрозумів, що потрібно далі виконувати бойові завдання. Змотивував особовий склад. Хто там був з Херсона, люди повтрачали все. Я кажу: "Нічого страшного, будемо разом триматися".
Військовий продовжив служити, брав участь у боях на Миколаївському та Донецькому напрямках. Про звільнення Херсона дізнався, коли був на Харківщині.
"Коли повернувся додому в Херсон, я відразу поїхав до себе додому, до хати, де виріс, народився, де жили мої батьки. Дуже приємно було. Зараз продовжую виконувати бойові завдання в Херсоні та області. Мрію, щоб скоріше закінчилася війна, як і всі, мабуть", — говорить військовий.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
