Благодійний фонд "Місто тисячі джерел" заснували жителі Нової Каховки, що на Херсонщині. Зараз організація допомагає більше, ніж тисячі родин з Херсонської області, які перебувають в Одесі. Ми поговорили з головою організації Наталею Марченко про проблеми переселенців і чи збільшується їхня кількість, а також як допомогти людям, які вимушені були покинути власні домівки освоїтись у нових місцях.
Як виник благодійний фонд "Місто тисячі джерел"? Хто його заснував?
— Це сталося ще у 2022 році 6 липня — це дата реєстрації нашої організації. Коли я виїхала до Одеси з окупованої території, то перше на чому зосередилась — на ліках, яких так не вистачало на окупованих територіях. Тоді ще була можливість їх передати. Ми закуповували тут ліки й передавали на територію Нової Каховки, Херсон, Олешок. Також почали допомагати мамам з дітками, які залишились і окупації. На той час памперси там вже почали коштувати одна пачка до півтори тисячі. Це дуже дорого, а люди там залишились без роботи та без доходів. Тоді я пішла до благодійних організацій, які бачила. Просто погуглила, які є в Одесі: "Добрий день! Я з Нової Каховки. Мені потрібна допомога". Мені кажуть: "Беріть, заповніть анкету". Я кажу: "Ви не розумієте, мені не для себе! Мені для громади потрібно". Тоді мені почали давати дитяче харчування, памперси, щоб ми передавали до Нової Каховки. І в одному фонді "Добрий самарянин" мені кажуть: "Наталю, якби ви були не просто фізична особа, а організація, ми б дали більше". Я кажу: "І все? Треба організація, то вона буде". І так сталося, що організація з'явилася".
Хто її фінансує?
— Фінансування організації немає: ні з державного, ні з міського бюджету, ніяких організацій міжнародних. Ми просто існуємо самі на свої гроші, ну і якщо хтось задонатить. Нам дуже пощастило, приміщення нам дають одесити безплатно. Тому ми не використовуємо гроші на ксерокси, на комунальні послуги. Ну, ось так. Тобто ми самі по собі.
Чи багато у вас зараз людей і членів організації? Чи багатьом ви допомагаєте?
— Членів організації, які працюють постійно в фонді — десятеро. Вони працюють на видачі, на упаковці посилок, які ми відправляємо; і п'ять людей — волонтери. Я кажу — "це наш мозок!" Вони пишуть гранти, вони шукають, де можна взяти допомогу. Тобто це наш мозок. А коли потрібна велика кількість людей, як коли прийшла фура допомоги з Великої Британії, то приходять наші новокаховці.Тоді було понад 50 людей.
Ви допомагаєте жителям саме Херсонщини?
— Так, ми допомагаємо переселенцям, які з Херсонщини, а те, чим ми можемо поділитися, чого в нас багато, наприклад, одяг, іграшки, то ми допомагаємо всім: і одеситам, і переселенцям з будь-якого регіону. Тобто всім людям, які звертаються. Зараз ми більше відправляємо допомоги по Україні новокаховцям, які знаходяться просто на території всієї України, особливо в селах. Вони пишуть, що в них немає ніякої допомоги, і тому вони дуже раді хоча б тому, що ми передамо, що ми зберемо: продукти, якусь гігієну.
Чи збільшується кількість вимушених переселенців з лівобережжя Херсонщини?
— Останніх якось місяця два-три дуже було затишшя таке, а це знов поїхали люди. І люди виїжджають навіть хворі, які сиділи до останнього, вони зараз дуже важким шляхом виїжджають. В мене є знайомий. І батько після інсульту і він, як трошки прийшов в себе, він вибрався сюди. Зараз ми дуже раді, що він вже в Одесі, може отримати і медичну допомогу, і взагалі все, що потрібно людині для життя.
Як зараз люди вибираються з окупації?
— Це дуже довгий шлях. Як він розповідав, їх вивезли в Крим в Сімферополь, з Сімферополя в Москву в Шереметьєво. Там вони три дні теж жили в Москві, потім на Білорусь, і з Білорусі вже в Україну.
Отже, якщо люди стали активніше виїжджати з тимчасово окупованих територій, там ситуація зараз важче стала? Яка вона на лівобережжі, зокрема, в Новій Каховці?
— Я десь тиждень тому спілкувалася з сусідкою. То вона каже, що з середини лютого вже немає світла, воду дають по годинах. Дуже холодно, тому що в Новій Каховці нема опалення централізованого. Нова Каховка — це місто, де у нас в домах у всіх індивідуальне опалення. І так як нема світла, то не може запускатися котел на опалення приміщення. Тому в квартирах холодно. І я питала: "Як, що?" Вона каже, люди дуже злі, люди агресивні, тому що вже вимучилися в цьому стані. Вони чекають, чекають. Нам тут важко, а там, коли знаходишся під пресингом, ще важче. Вони до другої години ще по місту якось пересуваються, потім всі закриваються. Ніхто нікуди не виходить. Залишились там люди або літні, або хворі і ті, хто за ними доглядає.
Яка ситуація зараз з ліками, з продуктами, з роботою у Новій Каховці?
— Лікарню вже давно перевезли. Її немає Новій Каховці. Найближче — це Генічеськ. Люди туди їздять, якщо потрібно. Тобто розумієте, і швидка допомога , і все це ну людям в недосяжності. Ліки якісь вони завозять російські. Але ми досі не можемо передати людям, які онкохворі. Їм потрібні ліки більш серйозні. Ми пробували, але не можемо передати.
Які основні проблеми тих людей, які виїхали, внутрішньо переміщених осіб?
— Якщо казати загалом про всіх внутрішньо переміщених осіб, на жаль, на даний час скасовані виплати, а це була суттєва допомога тим, хто винаймає житло. Коли ти один, то зрозуміло. А коли сім'я — це там шість, сім тисяч гривень. То це вже вистачало на житло і на комунальні послуги. Зараз люди залишились без цього. І проблема ще — для того, щоб поновити цей статус про виплати, вони мають іти в ЦНАП, записуватись, вистоювати черги. А категорія, які мають це отримати, це є і хворі люди, і люди з інвалідністю, які просто не можуть цього зробити. Якось про це не подумали.
Велика проблема — житло. Не всі можуть дозволити собі його винаймати. Мені здається, що треба подумати вже просто соціальне житло для таких людей. Нехай це житло не залишиться їх, як житло, але зараз на даний час, щоб вони могли жити і знати, що в них є дах над головою. Коли вони втратили житло, багато хто після підтоплення ГЕС, просто не зможе вже повернутися. Ось на це треба, мені здається, зараз вже звертати увагу.
Як допомагаєте нашим військовим? Опікуєтесь якоюсь конкретною бригадою?
— Наші волонтери з дуже нашою гарною Настею Борисовою, виготовляють сітки. У них там дві машинки швейні. Вони тут їх зшивають, чоловіки приходять. І вони дуже багато роблять замовлень і передають хлопцям. Мало того, що вони зустрічаються, один одного підтримують, так вони роблять ще добру справу.
У нас організація новокаховська, тому в нас немає окремої бригади, Окрім 57-ї нашої новокаховської, це зрозуміло, але ми допомагаємо багатьом бригадам, де знаходяться наші новокаховці. Хто робить запити — тим допомагаємо. Взагалі, коли ми збираємо, наприклад, там на Новорічні свята так щоб разом всім, то це виходить десь 13-15 бригад, в які ми відправляємо одразу. Дякувати Новій Пошті, що є така програма і в нас є можливість безплатно відправляти хлопцям ці наші посилки, подарунки — "привіт від Нової Каховки".
А що ви туди вкладаєте, окрім, наприклад, маскувальних сіток?
— Оскільки в нас проходять арттерапія або майстер-класи дитячі, то вони й мотанки виготовляли, і якісь обереги, і малюнки й ми в кожну посилку кладемо якийсь такий дитячий привіт нашим воїнам.
Наталю, ставлення людей, які проживають в інших регіонах України, до жителів Херсонщини, зокрема Каховщини, яке воно? Чи розуміють вас люди?
— Люди різні, всі люди різні. І це, мабуть, не стосується регіону, А це стосується людини. Якщо людина розуміє, що твориться навколо неї, то їй не потрібно це розповідати. А якщо вона хоче закритися, нічого не чути, то ти ніяк не достукаєшся. Ви знаєте, коли 28-го лютого був день народження нашого міста і ми збиралися біля оперного театру, я сказала одну фразу, що "нам новокаховцям не треба нікому нічого пояснювати, що ми відчуваємо, що трапилось, бо в нас одна біль, в нас одна проблема. І ми розуміємо один одного як ніхто". І ми тоді казали, що Нова Каховка — це Україна, Херсонщина — це Україна. І те, що на даний час Нова Каховка і новокаховці у полоні — це тільки тимчасово. Вони чекають, наша Нова Каховка чекає, коли її звільнять, і ми повернемося до неї, і ми вилікуємо всі рани, які наробили їй росіяни, які прийшли до нас і які ганьблять наше місто. Тому ми вкладаємо все для перемоги, і ми чекаємо нашу перемогу.
Джерело – Суспільне
