Вимушений переселенець Артем Болдирев пішки вийшов з окупованого Маріуполя та дістався Херсона. Залишається у місті і зараз під щоденними обстрілами РФ.
Артем Болдирев вимушений переселенець з Донеччини. Останні 2 роки чоловік живе у Херсоні. За його словами, окупація для нього розпочалась 2014 року.
"З 16-17 років, як знайшов Інтернет, тоді це було важко, я почав дивитися новини та зрозумів, що Україна зовсім не така, як нам розказують", — каже Артем.
Згодом Артем переїхав до Маріуполя та влаштувався на роботу. Працював кухарем на кораблі на Азовсталі. Там дізнався про повномасштабне вторгнення. На кораблі було багато людей, вони там жили, адже там були генератори.
"Коли прийшли до нас українські військові, вони були здивовані, що ми живі. Адже місто російська армія обстрілювала фосфором, та й не тільки. Гатили всім, що в них було", — каже чоловік.
Артем вирішив йти до маріупольського драмтеатру, звідки начебто ходили евакуаційні автобуси. Шлях у кілька кілометрів через постійні обстріли долав дві доби.
"Я жахнувся, коли дивився на місто, серед розбитих будинків, холодильників, шаф, вікон та дверей побачив дитячі ніжки. В мене був шок. Я стояв та дивився, а мене всього трусило", — розказує переселенець з Донеччини.
Так звана евакуація з Маріуполя відбувалася тільки до Донецька, розповідає Артем. Тому він вирішив йти на підконтрольну Україні територію пішки.
"У мене був рюкзак з речами, ноутбук та документи. Я вирішив йти в бік Бердянська, пішки. Йшов чотири доби. Це не така велика відстань, щоби йти чотири доби. Дорогою розташовувались 100 російських блокпостів через кожен кілометр. Десь мене пропускали, а десь роздягали та в клітку саджали: "Великий, бородатий, з татуюванням — все, ти азовець!", — говорить Артем.
Артем дійшов до Бердянська, потім поїхав до Генічеська, звідти — Херсона. На той час місто теж було окуповане, тому виїхати далі чоловік не зміг. Також він дізнався, що перебуває у розшуку російських військових.
"Тоді потрапив у центр для переселенців і там жив. Коли сказали, що я в розшуку військових РФ, боявся всього: не виходив із готелю взагалі. А коли російські військові туди заходили, мене попереджали, щоб я сидів в кімнаті", — пригадує чоловік.
Після звільнення правобережжя Артем залишився у Херсоні та працює в магазині.
"Обстріли, обстріли... Не знаю у мене таке ставлення до обстрілів з Маріуполя — я їх серйозно не сприймаю. Жити можна. Головне, що наші прапорці майорять", — сказав Артем Болдирев.
Джерело – Суспільне
