Дві тендітні жінки, які не змогли залишити своє село в Станіславській громаді, нині опікуються десятками покинутих тварин. Їх щодня треба нагодувати – попри відсутність води, газу, світла й під постійними ворожими обстрілами та дроновим терором.
«І так кожного дня… Ця жіночка годує покинутих собачок. На відео – тільки невелика частина того «господарства», що чекає на неї. Можливо, у когось зʼявиться бажання долучитися до цієї благої справи (наприклад, купити корм або передати «просрочку»), тоді звʼяжіться зі мною», – таке повідомлення в соцмережі днями опублікувала одна з героїнь цієї публікації, пані Валентина. На відео – її сусідка пані Ольга.
«Гривна» зв’язалася з пані Валентиною, щоб розпитати подробиці: як жінки справляються в таких жахливих умовах, годуючи десятки покинутих собак і котів, та ще й з величезним ризиком для власного життя.
Для розуміння: Станіславська громада – одна із найнебезпечніших на правобережній частині Херсонщини. Це червона зона, де російські окупанти полюють за людьми з дронів, скидаючи вибухівку, обстрілюють з артилерії, РСЗВ. А ще – дистанційно спричиняють пожежі та мінують території. До всього цього в деяких селах громади уже тривалий час немає води, світла й газу…
«У нашому селі немає де взяти ні продукти, ні корм»
За словами жінки, вона опікується приблизно десятком собак, котів – близько 20. У пані Ольги теж є сусідські собаки, яких вона постійно годує. І чи не щодня додаються нові й нові чотирилапі – «собаче радіо» працює.
«Ольга – велика молодець. Вона спочатку годувала собак по сусідах, бо шкода їх було. Почали підтягуватись інші, бо голодних тварин у селі дуже багато. Вона по дворах поприв’язувала собак, щоб ті менше бродили. Як ми їх годуємо – не буду розказувати, бо то величезний ризик для нас. Але хочу, щоб усі знали: це зараз дуже-дуже важко робити…», – каже пані Валентина.
Окреме важливе питання – де беруть їжу для тварин. Те, що розповіла жінка, важко уявити людям, які живуть далеко від прифронтових регіонів:
«Їсти хочеться і нам, і нашим хвостатим підопічним. У нашому селі немає де взяти ні продукти, ні корм. Найстрашніше, що окупанти спалили поля з урожаєм зернових. Тому ми ходимо по сараях тих людей, які виїхали, але дали нам дозвіл – таким чином збираємо старі запаси зернових. Нещодавно знайшли у моїх сусідів кілограмів 300 старої, майже перепрілої пшениці. Такими щасливими ми давно не були! Зерно я перемелюю – для цього запускаю генератор. Мельниця, щоправда, часто виходить із ладу – то ще й доводиться її власноруч ремонтувати. Ось таким нині жінки займаються…
Іще ми закуповуємо ніжки – курячі, свинячі. Беремо одразу по 20-30 кілограмів. Влітку я робила тушонку, бо інакше швидко псується. Але це літо було дуже спекотним – мої закрутки «позривало», на жаль. Тому зараз ці кістки ми варимо й перекип’ячуємо щодня. Коли вдається вирватись із села, я купую корм у мішках, і ми по кілька жмень теж додаємо його в кашу.
Зараз, дякувати Богу, є газ у балонах, тому варимо на плиті. Але раніше і собі, і собакам варили їжу на буржуйці, і грілися біля неї теж».
За словами пані Валентини, окрема цінність – вода для приготування їжі. Жінкам доводилося збирати дощову воду, але цю коричневу рідину водою назвати важко. Навіть пластикова бочка після неї не відмивається, каже наша співрозмовниця.
Такою є дощова вода в Станіславській громаді…
Без допомоги не впоратись
Пані Валентина каже, що звернулася до військової адміністрації громади – обіцяли допомогти. Прочитавши допис у соцмережі, із жінкою також зв’язуються жителі села, які виїхали, та теж потроху допомагають. А ще підтримку обіцяла надати відома волонтерка з Миколаєва Анна Куркуріна – українська спортсменка, абсолютна чемпіонка світу з паверліфтингу та найсильніша жінка світу.
«Ось так ми намагаємося врятувати тварин у нашому селі – їх дуже багато, і вони йдуть і йдуть. І собаки, і коти… Зараз я ненадовго виїхала провідати батьків і дітей, і вся моя частина собачо-котячої орави – теж на Ользі. Намолола 4 здоровенні бочки дерті (в мішках не тримаємо, бо миші їдять) й залишила їй. Сподіваюсь, впорається…», – каже пані Валентина.
Але попереду – холодна пора, збіжжя закінчується, без кормів жінкам буде несила нагодувати купу голодних чотирилапих безхатьків. Без допомоги небайдужих їм просто не впоратись…
Усі фото та відео надані «Гривні» пані Валентиною
Джерело – Гривна
