На окупованій частині Херсонщини населення задовбують нав’язливими телефонними опитуваннями. Так звані російські соціологи телефонують по сто разів на день, ставлячи одні й ті самі запитання.
«Наскільки у відсотках у вас стало краще зі світлом? А з водою? А на скільки відсотків покращилося культурне життя? А медицина?».
Ось такі безглузді запитання доводиться вислуховувати щодня жителям ТОТ Херсонщини. І блокування телефонних номерів соціологів не допомагає – вони щоразу телефонують з нових. Про це свідчать численні дописи населення в місцевих пабліках:
Скриншот одного з окупаційних телеграм-каналів
Майже рік тому «Гривна» вже розповідала про цю ситуацію, якою з нами поділилася жителька Скадовського району. Літня жінка скаржилася, що соціологи телефонують по 3-5 разів на день, причому навіть пізно ввечері. У сусідів – те саме. Питання ставили приблизно однакові, суть яких – наскільки кращим стало життя, коли прийшла Росія.
Абсурдні питання про воду та світло
Відтоді нічого не змінилося: нав’язлива «соціологія» окупантів і досі випробовує нерви людей на окупованій Херсонщині. Про це «Гривні» нещодавно розповів житель Генічеського району Іван Андрійович (ім’я змінене з метою безпеки).
«Я вже декілька разів відповідав на ті дурні запитання, причому українською мовою – щоб відчепилися! Але вони все одно телефонують. Іноді не відповідаю, іноді блокую номери, та це не допомагає – вони дзвонять і дзвонять. І як же хитро складені запитання: «наскільки краще стало?». Їм потрібна тільки така відповідь, та ще й у відсотках», – поділився чоловік.
За його словами, абсурдність цієї псевдосоціології вражає всіх жителів його невеликого села, адже телефонують усім:
«Ну от як можна відповісти, на скільки відсотків у нас стала краща вода? По-перше, безглузде запитання. По-друге, вода як була завжди, так і є, а питну ми раніше купували в магазині й зараз купуємо, бо нічого не змінилося. Із питанням про світло – узагалі нонсенс. Їм треба почути, наскільки краще, а насправді – усе так погано, що далі нікуди. Адже в нас страшенні перебої зі світлом, а так звана «влада» не квапиться це виправляти».
«Покращення» культурного життя
А про так зване «покращення» культурного життя в селі Іван Андрійович розповідає взагалі зі сміхом, згадавши анекдотичну ситуацію:
«У колишньому клубі розмістили щось типу культурного осередку. Також там є інші кабінети, наприклад, кабінет місцевого лікаря, який частіше в запої, ніж на роботі – це, до слова, про медицину. Так-от, начальниця цієї «культури» розвішала на стінах плакати з пропагандою – їх настільки багато, що навіть гидко туди заходити. Ще завезли російську макулатуру – книгами це назвати важко. Чим вона ще займається, «розвиваючи» культуру в селі, сказати важко.
Якось я навідався до клубу – до лікаря треба було, і застав таку картину: сидить ця «культурниця» і сама розфарбовує дитячі розфарбовки! А потім чіпляє на стіни – типу організувала виставку дитячих робіт. Мабуть, кудись «нагору» відправляє звіт про проведену роботу».
«То про які відсотки «покращення» культурного життя хочуть знати ті горе-соціологи? Вони хочуть почути, як «чудово» ми зажили, щоб потім брехати про це в телевізорах та інтернетах. Але це неправда. Окупанти забрали в нас нормальне життя», – обурено резюмує чоловік.
Ілюстративне фото: stock.adobe.com
Джерело – Гривна
