Благодійна організація «Безпритульний світ», розташована в місті Біла Церква на Київщині, нині опікується понад 700 тваринами. Частина з них – врятовані волонтерами чотирилапі з сіл у зоні бойових дій на Херсонщині. Історії порятунку тварин вражають.
Кілька місяців тому «Гривна» розповідала, що притулок у Білій Церкві завершує будівництво нових 16 будиночків для собак, евакуйованих із Херсонщини. Допомогла в цьому олімпійська чемпіонка Ярослава Магучіх, яка переказала 200 тисяч гривень зі своїх призових коштів за перемогу на Олімпіаді-2024.
Сьогодні в притулку фонду піклуються про понад 700 тварин. Частину з них волонтери привезли із сіл колишнього Білозерського району: Кізомиса, Чорнобаївки, Томиної Балки тощо. Чимало тварин мають поранення, адже ці населені пункти щодня – під обстрілами російських окупантів. Для лікування та годування хвостиків потрібні неабиякі кошти.
«Це величезні витрати, які стали для нас непосильними. Ми щиро вдячні кожному та кожній, хто вже допомагає, але сьогодні ми на межі. Наші запаси майже вичерпано», – ідеться на сторінці організації в соцмережі.
Волонтери фонду благають про допомогу та діляться історіями порятунку тварин, зокрема, з Херсонщини. Ці розповіді – про мужність та небайдужість людей, які неймовірними зусиллями вивозять чотирилапих із червоної зони.
Далі – декілька таких історій із перших вуст.
Одна з останніх рятувальних поїздок волонтерів благодійної організації «Безпритульний світ» на Херсонщину. Дорога до села в Білозерській громаді, листопад 2024 р.
Історія про В’югу
Під час окупації Херсонщини наші волонтери перебували в селищі Кізомис. Саме там Катя, Саша та Влад вперше побачили її – худу, виснажену маламутку біля російського блокпоста. Вона не мала імені, їжі, захисту. Окупанти знущалися з неї, стріляли поряд з нею, сміючись…
Тоді наші люди не змогли забрати собаку, але твердо вирішили повернутися. План був небезпечний, але іншого шансу у В’юги могло не бути. Один із наших заманив її шматком м’яса подалі від блокпоста. Поки собака довірливо йшла, інші вже готували машину. Зрештою, вони швидко вивезли її далі від небезпеки.
На жаль, росіяни помітили це, запам’ятали авто, і всі наші куратори зіткнулися з проблемами. Але навіть це їх не зупинило. В’юга пережила голод і страх, але отримала другий шанс. Ми вилікували її, відгодували, а після деокупації Херсонщини перевезли до нашого центру. Тепер ця прекрасна собака вагою 60 кг живе в безпеці, завжди сита й чекає на свою нову сім’ю.
Врятована з Кізомису В’юга породи маламут
Історія про Дану та її господаря Андрія
Не так давно ми допомогли жителю селища Кізомис та його собаці Дані породи лабрадор врятуватися від смерті на Херсонщині. Вони ховалися в підвалі після того, як їхній будинок зруйнували ворожі обстріли. Дана була дуже налякана, виснажена та мала контузію. Її господар теж зазнав великих втрат, адже війна забрала інших членів родини та улюблених тварин…
Ми евакуювали Андрія та його собаку Дану до Білої Церкви. Дана одразу поїхала до ветеринарної клініки, де їй провели обстеження, обробку від паразитів, зробили щеплення й призначили лікування для відновлення здоров’я. Зараз вона проходить реабілітацію й адаптацію під наглядом фахівців.
Її господар Андрій дуже вдячний за допомогу й тепер сам підтримує нашу команду, доглядаючи за іншими врятованими тваринами.
Врятована з Кізомиса Дана породи лабрадор
Історія про Айму
Це був один із тих днів, коли обстріли, здавалося, ніколи не припиняться. Ми працювали в Кізомисі після особливо сильних атак. Руїни, запах гару і страх – це те, що зустрічало нас на кожному кроці. Посеред цього хаосу ми побачили її – вівчарку, яка самотньо блукала між уламками. Вона була розгублена, покинута й беззахисна. Її очі говорили більше, ніж будь-які слова.
Айму ми не могли залишити. Хоча це було небезпечно, ми знайшли спосіб забрати її до нашого центру. Вона пережила війну, але тепер живе в теплі й любові. Сьогодні Айма здорова, отримує якісне харчування і лікування в нашому прихистку. Вона більше не боїться, бо знає, що поруч є ті, хто про неї дбає.
На відео, яким поділилися волонтери, – не лише вівчарка посеред руїн Кізомиса, але й жахливі реалії життя у червоній зоні:
Історія про Рею
Аби врятувати німецьку вівчарку Рею з-під обстрілів, ми пройшли близько 12 км пішки, адже в’їзд машиною був заборонений. Після чергового порятунку тварин із прифронтової Херсонщини ми отримали повідомлення, що в селищі Кізомис під обстрілами залишилися тварини, господарі яких загинули.
Це сталося вночі, прямо перед нашим від’їздом. Залишити їх – означало приректи на смерть. Ризикуючи через постійну загрозу ворожих дронів, наша команда вирішила евакуювати тварин.
Серед них була Рея – налякана вівчарка, яка залишалася на зруйнованому подвір’ї та відмовлялася йти. Її довелося нести на руках, ризикуючи бути поміченими.
Дивом усе вдалося: ми евакуювали Рею до нашого центру, де її обстежили, вакцинували, обробили від паразитів і забезпечили всім необхідним. Тепер вона в безпеці, відновлюється після пережитого й чекає на свою нову родину.
Врятована німецька вівчарка Рея
Усі фото та відео: фейсбук/Homeless World
Джерело – Гривна
