Депутат Херсонської міськради Ілля Карамаліков був затриманий СБУ у квітні 2022-го. Уже понад 2 роки триває судовий процес – херсонця звинувачують у державній зраді та співпраці з ворогом в окупованому місті. На якому етапі розгляд справи, що кажуть юристи та сам обвинувачений – далі в матеріалі.
Справу Карамалікова розглядають у Кривому Розі – судовий процес триває від жовтня 2022 року. Депутату загрожує 15 років або довічне ув’язнення. На двох судових засіданнях побувала журналістка громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» (МІПЛ), яка й розповіла про перебіг процесу.
У чому звинувачують Карамалікова
Нагадаємо коротко суть справи. Під час окупації Херсона Карамаліков очолював у місті роботу патрулів на базі КП «Муніципальна варта», які запобігали мародерству. 14 квітня 2022 року депутата затримали на блокпосту в Баштанці Миколаївської області, коли він виїздив із Херсона.
Обвинувачення стосується епізоду, що стався під час окупації, коли Карамаліков видав Росгвардії російського льотчика. Пораненого окупанта, який заблукав, затримали херсонці. Сам обвинувачуваний не заперечує цього факту, але говорить, що відпустив військового РФ не через проросійські погляди.
До речі, цю історію в подробицях у грудні 2022 року розповідало американське видання The New York Times – «Гривна» публікувала переклад статті.
Політик, підприємець, пастор
Іллі Карамалікову 53 роки. Народився в Росії, жив у Херсоні. На момент повномасштабного вторгнення володів двома нічними клубами та численною нерухомістю, був засновником кількох підприємств і благодійного фонду.
Як повідомляла «Гривна», депутат називав себе пастором церкви. Нагадаємо, за даними Youcontrol, він заснував релігійну організацію «Релігійна громада “Збори друзів на службу суспільству”». Знаходилась вона в мікрорайоні Корабел, де також розміщувалися магазини та розважальний заклад, що належали Карамалікову. За інформацією ЗМІ та судових ухвал, цю релігійну громаду він використовував для отримання пільг. Зокрема, намагався через суд добитися перерахунку вартості електроенергії від «Херсонобленерго».
Також депутат називав себе юдою квакерів. Квакерство – протестантська конфесія, відома пацифізмом і гуманістичним спрямуванням.
У політику Карамаліков прийшов у 2006 році в команді тодішнього мера Володимира Сальдо. Згодом балотувався до міськради від Блоку Петра Порошенка, а у 2020 році став депутатом від партії мера Ігоря Колихаєва «Нам тут жити!».
Суд та адвокат
У залі суду Карамаліков з’являється у футболці з фотографією своїх дітей і написами «Тато, ми в тебе віримо» та «Волю Іллі Карамалікову». Він сідає поруч зі своїм захисником – Михайлом Величком. Раніше за клопотанням адвоката суд дозволив йому сидіти тут, а не в камері.
Ілля Карамаліков та його адвокат у судовому засіданні. Фото: mipl.org.ua, колаж: «Гривна»
Нагадаємо, адвокат Величко відомий тим, що береться за представлення інтересів одіозних осіб. Наприклад, свого часу він був захисником Ігоря Семенчева та Сейтумера Німєтуллаєва. Серед його підзахисних – Вадим Штепенко, якого затримували за розповсюдження російської пропаганди.
На цьому судовому засіданні Величко подав два клопотання, суть яких – довести, що його клієнта затримали незаконно.
«Я віддав пілота Кулешову, а росіянам сказав, що він втік»
Поки суддівська колегія радилася щодо клопотань, журналістка МІПЛ поспілкувалася з Карамаліковим та його адвокатом.
– Як ви пояснюєте цю справу?
– Мене звинувачують у тому, що я видав військового, – каже він і переходить на російську. – Але ж про що мова? Я сьогодні підготував клопотання про порядок дій, які необхідно виконати за Женевською конвенцією щодо полоненого.
Карамаліков, за його словами, у перші дні вторгнення закликав людей до самоорганізації. Так виникла народна дружина, яка патрулювала місто, розвозила їжу та припиняла мародерство.
– Ми переховували хлопців з 80-ї бригади, яка зараз воює на Курщині. Зберігали зброю. Дружинники переправляли наших військових човнами, – говорить Карамаліков про перші тижні березня.
На підтвердження своїх слів він демонструє лист із підписом попереднього керівника 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Еміля Шуклінова, в якому той дякує за переховування молодшого сержанта Максима Шевцова. У 2023 році Шевцов отримав відзнаку від Президента. За словами Карамалікова, переховувати українських військових він почав із перших днів війни, і це зупиняло його від виїзду з окупації. Серед інших причин – 6 дітей, домашні тварини та підлеглі.
Депутат розповідає, що 15 березня дружинники затримали в Херсоні пораненого російського пілота гелікоптера, який ішов із Чорнобаївки. Оскільки Карамалікова сприймали за лідера, йому одразу зателефонували й запитали, що робити з військовим. Він схвильовано переповідає:
– Дивіться: у мене вдома ховаються ЗСУ. Вийти з окупованого міста змоги немає. Це вже не перший тиждень окупації. У цей момент ми знаходимо російського військового, який не чинить опору, здає зброю і говорить: «Робіть зі мною що хочете, я навоювався». Його нагодували, перев’язали голову. Ми носилися з ним, не знаючи що робити.
Переправити його на підконтрольну Україні територію не могли, бо на першому ж блокпосту його виявили б росіяни. Убити пілота Карамаліков не дозволив.
– Коли росіянина взяли в полон, про це знало вже чоловік 40 дружинників. Знаєте таку біблійну легенду про Мойсея, який убив єгиптянина, поки ніхто не бачив? Так от, наступного ж дня всі вже знали, що це він. Так і тут був ризик, що хтось розповість росіянам. Треба було відвести підозру від хлопців.
Карамаліков каже, що попросив поради в Анатолія Хоменка, заступника законного мера. Забігаючи наперед, нагадаємо, що Хоменко через декілька днів після згаданих подій раптово помер, а його син цього року очолив окупаційну адміністрацію Олешків.
Далі розповідає адвокат Величко:
– Ілля телефонує Хоменку, який відповідав за співпрацю з правоохоронними органами. Хоменко каже Іллі: «Забирай поки полоненого до себе, я наберу». Він переговорив із СБУшниками та передав рекомендацію віддати пілота росіянам, аби не наразити на небезпеку українських військових, яких переховували в Карамалікова. Відповідно, Ілля телефонує без будь-якої конспірації росіянам і говорить про полоненого.
За версією обвинувачення, у березні 2022 року Карамалікова завербував до співпраці Олександр Науменко, росгвардієць з позивним Альфа. В окупованому Херсоні він керував Росгвардією, яка розганяла мітинги та катувала людей. Саме йому зрештою зателефонував Карамаліков щодо пілота. Цей дзвінок, який, вочевидь, перехопила українська контррозвідка, став одним із доказів у справі.
Величко ж переконує, що Карамаліков вимушено спілкувався з росгвардійцями, щоби звільняти затриманих дружинників:
– Ми прослуховували цей запис у суді. Ілля ж не заперечує, що спілкувався. Але по-перше, він виконував розпорядження Хоменка. По-друге, важливий контекст цього дзвінка.
З його пояснень виходить, що Альфа наказав Карамалікову привезти пілота в комендатуру. Але депутат не хотів, щоб його там бачили, тому погодився до ранку потримати військового в себе.
Сам Карамаліков каже, що після тієї розмови вирішив шукати шляхи, щоб не видавати полоненого. Але потім таки відпустив його. Утім, не до росіян.
– Вранці я віддав пілота Валерію Кулешову, який приїхав по нього за розпорядженням Хоменка. Це місцевий блогер. Потім я пішов на зустріч до росіян і сказав, що їхній пілот від мене втік.
Нагадаємо, Кулешов – колишній правоохоронець, який ще до повномасштабного вторгнення разом зі Стремоусовим займався політичними провокаціями. У 2022 році він стрімив із місць боїв, в окупації волонтерив на базі офісу партії Колихаєва. Кулешов входив до ГО «Херсонська фортеця». Другий співзасновник цієї організації – Сергій Торбін, організатор нападу на Катерину Гандзюк, яка після цього померла. У квітні 2022 року невідомі розстріляли Кулешова біля дому. Згодом окупанти відкрили в Генічеську щось на кшталт меморіалу, де серед інших зазначили прізвище Кулешова. Хоча за життя він публічно не заявляв про перехід на бік Росії.
Величко розповів, що на суді допитали свідка, який працював у той час в офісі Колихаєва. Він чув, як Хоменко доручив Кулешову поїхати до Карамалікова й забрати росіянина.
– Чи визнаю я? Так, я визнаю, що ми, цивільні люди, в окупованому місті переховували українських солдатів і зброю. Ми годували тисячі людей, яких українська влада покинула, не оголосивши евакуацію. Так само втекли СБУшники, які зараз мене звинувачують, – нервово говорить Карамаліков.
«Віддайте мене за Колихаєва»
Повідомлення про підозру Карамалікову 24 березня 2022 року підписав Сергій Криворучко, тодішній начальник херсонського управління СБУ. У квітні Зеленський оголосив Криворучка зрадником і позбавив його звання генерала, але про підозру йому нібито не повідомляли.
– Женевські конвенції передбачають, що полоненого треба якомога швидше доставити до табору, щоб забезпечити йому всі права, – продовжує Карамаліков. – Також є наказ Міноборони від 2017 року «Про затвердження інструкції про порядок виконання норм Міжнародного гуманітарного права у ЗСУ». Згідно з ним, підрозділ ЗСУ, який полонив військового, має негайно доставити його в табір військовополонених. Якщо такої можливості немає, його треба відпустити.
За словами депутата, уже в ізоляторі він цікавився нормами законодавства й скеровував запити до державних структур із проханням роз’яснити, як мали діяти цивільні, які в окупованому місті затримали російського військового. Відповіді він не отримав, тож законодавство вивчав самотужки.
– У ваших соцмережах було повідомлення, що ви пропонуєте обміняти себе на Ігоря Колихаєва, який нині в російському полоні…
– Якщо моя країна вважає мене зрадником через виконання Женевських конвенцій, то віддайте мене за Колихаєва.
– Підете до російської тюрми? Вас це не лякає?
– Якщо мене завтра видадуть у Росію, то Ізраїль зможе за мене вписатися, – пояснює Карамаліков. – Україна не визнає подвійного громадянства. А в Росії я значитимусь громадянином України та Ізраїлю. Вважаю, що це нормальний крок – врятувати ще одну людину, яка постраждала за Херсон. А по-друге, Україна знищила моє життя. За спасіння її солдат та виконання Женевських конвенцій мене 2 з половиною роки тримають у тюрмі. Мої діти зараз побираються в Болгарії, працюють у готелях.
– Тобто якщо вас обміняють в Росію, ви там не плануєте лишатися?
– Звісно, ні. Говорю як є, я квакер. А квакери ніколи не брешуть. У мене такий план. Якщо мене зараз передають Росії, то за тиждень Ізраїль мене забирає. Я вже говорив із посольством. Але зараз вони не можуть включитися, адже в мене також українське громадянство.
Інші обвинувачення
Крім епізоду з російським пілотом, слідство стверджує, що Ілля Карамаліков закликав колег і посадовців до співпраці з росіянами, організовував розміщення російських військових, передавав дані щодо проукраїнських політичних діячів, активістів, правоохоронців і ветеранів АТО.
Про це нібито розповіли двоє свідків. За словами Величка, вони дали показання по телефону, але запису цієї розмови немає. У суді їх також не допитували, оскільки зараз вони в окупації. Прокурор від них не відмовився, тож суд доручав СБУ розшукати їх.
Карамаліков каже, що жодна людина в суді не підтвердила, що він агітував когось до співпраці з Росією. В одній із судових ухвал ідеться, що депутатка Херсонської міськради, яку, схоже, запросив адвокат, засвідчила: на початку окупації Карамаліков допомагав місцевим і є патріотом України.
Ще одна теза з обвинувального акту – в окупації Карамаліков допомагав пропагандистським медіа створювати картинку приходу «русского міра» на Херсонщину. МІПЛ не вдалося знайти жодних публічних інтерв’ю чи відео Карамалікова, де він підтримував би Росію.
Водночас він висвітлював життя окупованого міста на своїй сторінці, представляючись кореспондентом «Херсонського вісника new». Це Facebook-сторінка, яку координував блогер Геннадій Шелестенко. Восени цього року його заочно засудили за колабораціонізм.
Судячи з дописів «Вісника», Карамаліков давно знайомий із Шелестенком. Утім, на відміну від Шелестенка, який виступав зі Стремоусовим на нечисленному проросійському мітингу 13 березня та поширював проросійську пропаганду, Карамаліков висвітлював події нейтрально або з проукраїнської позиції.
Третього березня він опублікував відео з проукраїнського мітингу, 13 березня – інтерв’ю з мером Ігорем Колихаєвим щодо важкої ситуації в місті тощо. Водночас, в одному зі стрімів сказав, що сумнівається, чи дійсно росіяни затримали вже 300 людей.
Також у численних сюжетах українських та іноземних медіа Карамаліков у перші дні повномасштабного вторгнення розповідав про захоплення міста, говорив, що Херсон – це Україна та брав участь у проукраїнських мітингах.
Про книгу, написану в СІЗО
Під час ще одного судового засідання МІПЛ поспілкувалася зі студентом-правником, який давно спостерігає за справою Карамалікова. Він проходив практику в суді, коли почув про справу, і відтоді спостерігає за процесом із професійного інтересу.
– Яке у вас склалося враження про справу?
– Знаєте, я спостерігаю за процесом вже 10-й місяць. І весь цей час захист доводить невинуватість, хоча це обвинувачення має доводити провину підсудного. Усі свідки, зокрема від обвинувачення, не говорять нічого, що вказує на провину підсудного. Навпаки, добре його характеризують, – розповів студент.
Також журналістка переглянула книжку, яку Карамаліков написав у СІЗО. Про вихід його книги про початок окупації Херсона стало відомо влітку цього року.
Нині вона є лише в електронному форматі. Видавництва, до яких звертався Карамаліков, відмовилися її друкувати. Безуспішним було і його номінування на Шевченківську премію. Він вважає, що причина – в описі злочинів, які щодо нього нібито вчинила СБУ.
За інформацією журналістки МІПЛ, у книзі серед іншого викладені погляди автора на політику та історію.
«Їхній лейтмотив зводиться до того, що Україна й Росія як члени однієї сім’ї мають кожен свою правду. А вона десь посередині. По суті, Карамаліков урівнює жертву та агресора. Мало не повторюючи тезу Путіна про те, що Ленін створив Україну, він каже, що лише за комуністів Україна отримала державність і кордони. Він не може пояснити, чому почалася нинішня фаза війни, але каже, що в конфлікті винні обидва», – зазначає вона.
Що каже Міжнародне гуманітарне право
Прокурор коментувати справу Карамалікова відмовився. Пояснив, що раніше на суді озвучував позицію і не має бажання коментувати «кожну неймовірну історію», яку розповідає захист.
Прокоментувала процес адвокатка й експертка МІПЛ з Міжнародного гуманітарного права Анна Рассамахіна. Говорячи про відповідність обвинувачення МГП, вона каже, що комбатант стає військовополоненим, лише тоді, коли в полон його бере структура, яка представляє державу. Наприклад, збройні сили.
«Приватні особи, у цьому випадку дружинники й волонтери, не можуть нікого взяти в полон. Тому що полон – це особливий правовий статус, до якого є багато вимог Женевських конвенцій», – говорить Рассамахіна.
Затриманий пілот склав зброю через поранення і не міг брати активну участь у бойових діях. Обвинувачення стверджує, що Карамаліков передав його росіянам, щоб той повернувся до бойових дій.
«Але якщо інкримінують цю мету, то її треба довести. Проте коли людина, яка не належить до збройного формування, надає такому затриманому медичну допомогу чи кудись його передає – це не злочин. Принаймні в тому формулюванні, яке ми бачимо в обвинувальному висновку», – підкреслює експертка.
На головній світлині: Ілля Карамаліков на засіданні міськради. Архівне фото пресслужби Херсонської міської ради
Джерело – Гривна
