29 серпня начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін оприлюднив інформацію, що відбулася нарада з віцепрем’єр-міністром Іриною Верещук, де вона підтримала пропозицію надання статусу ветерана війни працівникам органів виконавчої влади, військових адміністрацій населених пунктів, організацій, соціальних, комунальних служб деокупованих територій. Ця новина викликала обурення в соцмережах.
Ми всі добре навчилися бачити зраду в діях влади, легко розповсюджуємо вирвані з контексту фрази. Саме це повідомлення в соцмережах стало новиною: «Влада хоче прирівняти себе до ветеранів війни».
Насправді в повідомленні Олександра Прокудіна написано:
«Також Ірина Андріївна підтримала нашу пропозицію внести зміни до законодавчих актів України щодо надання статусу ветерана війни працівникам органів виконавчої влади, військових адміністрацій населених пунктів, організацій, соціальних, комунальних служб деокупованих територій».
Тож після державних службовців ще йде певний перелік категорій працівників, кому пропонується надати статус ветерана. Але ж побачили тільки бажання влади отримати пільги. І це вже питання саме до влади: навіщо озвучувати такі речі й не пояснювати їхню логіку?
Адже комунальники, медики, соціальні працівники, рятувальники, водії тролейбусів, які працюють у прифронтових громадах дійсно заслуговують на підтримку. Але про них люди не почули, бо на першому місці – влада.
У соцмережах можна побачити такі коментарі:
«Опаньки, хлопці на нулі роками і УБД отримать не можуть, а тут представники влади вже ветеранами стали. Попереду всіх. Недарма їх президент орденами і званнями почесними закидає. Ганьба!»
***
«Ні одного доброго слова в коментарях.. Ганьба таким керманичам! Гроші – собі, ордена та медалі теж начіпляли, а люди як були беззахисні, так і залишилися і в окупації, і зараз…»
***
«А чому такі пільги і статуси лише представникам влади, тоді всім, хто зараз проживає в зоні бойових дій дайте такий статус… Невже це можна взагалі порівнювати із подвигом тих людей, які в окопах щодня захищають нас та нашу державу?»
***
«Одні в окопах ризикують життям, ні дня, ні ночі відпочинку інші дерибанять гроші теж без відпочинку, а в підсумку всі ветерани… Велика подяка пані верещук!!!»
Можливо, справді не треба знецінювати внесок військових, прирівнюючи представників цивільних професій до ветеранів війни? Можливо, треба передбачити інший статус, який дасть змогу людям розраховувати на додаткову увагу держави через роботу у вкрай небезпечних умовах? Адже цивільні в прифронтових регіонах точно варті цього, тому що кожного дня ризикують життям та здоров’ям.
Це все – важливі моменти, які мала пояснювати влада. Натомість ХОВА просто вкинула в інформаційний простір повідомлення, зробивши однострій з чиновників та комунальників. Звичайно, людей обурило, що працівників органів виконавчої влади, військових адміністрацій поставили на перше місце. А далі вже ніхто не читав…
У результаті маємо вибух негативу. І це цілком передбачувано, адже владу апріорі в нас, м’яко кажучи, не люблять, бо її діяльність на всіх рівнях постійно супроводжується скандалами.
Коли працівники військових адміністрацій, що створені в окупованих громадах, купують за бюджетні кошти автівки, щоб нібито потім, після звільнення лівого берега, мати змогу пересуватися громадою, то це обурює. Бо їздять вони на новеньких авто на наради, конференції по всій Україні саме зараз.
Коли за бюджетні гроші купують люксові авто, то це теж викликає питання.
Коли публікують розміри заробітних плат працівників військових адміністрацій, то люди шаленіють, адже десятки та навіть сотні тисяч гривень – це дійсно багато, враховуючи ситуацію у прифронтових громадах з руйнуваннями, відсутністю виплат, роботи тощо.
Але з іншого боку – і про це теж має казати влада, – працівники місцевих адміністрацій прифронтових громад, як і комунальники й соцпрацівники, дійсно ризикують життям. Бо вони працюють саме в громадах, а не сидять у відносно безпечних регіонах України та не керують дистанційно.
Ось лише три випадки, коли тяжкі поранення отримали саме працівники військових адміністрацій, не враховуючи вже буденних контузій, гострих реакцій на стрес і так далі:
– 26 січня 2023 року у своєму кабінеті в будівлі військової адміністрації від прямого влучання російського снаряда поранення отримала голова Кочубеївської громади Людмила Костюк. На щастя, вона одужала й зараз продовжує виконувати свої обов’язки;
– 17 травня 2024 року в результаті скидання з російського безпілотника вибухівки був важко поранений начальник Новотроїцької СВА Генічеського району Сергій Перетятько.
– 27 серпня 2024 року в селі Понятівка Дарʼївської громади під артилерійський обстріл окупантів потрапив автомобіль сільради, постраждав 60-річний староста села. У нього діагностували контузію та мінно-вибухову травму.
А скільки працівників комунальних підприємств Херсона та інших громад загинули й отримали поранення? Десятки! І кількість втрат постійно зростає.
Отже, маємо вибух негативу жителів Херсонщини. І не на рівному місці. Це якраз той випадок, коли краще було три рази подумати, перед тим як написати «позитивну новину» з наради.
P.S. Через добу після повідомлення, яке викликало обговорення, Олександр Прокудін оприлюднив коментар:
«У коментарях у “Фейсбуці” бачу запит від небайдужих херсонців щодо пояснення ситуації про закріплення соціальних гарантій деяким категоріям цивільних осіб, які працюють на території активних бойових дій.
Наголошую – ми не ініціюємо рівняння системи правових і соціальних гарантій військовослужбовців, які виборюють нашу свободу, з цивільними, які працюють на територіях активних бойових дій. Мова йде про відповідний статус для фахівців різних сфер: медичних працівників, комунальників та інших категорій. До прикладу, такий свого часу отримали ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС.
Акцентую, що відповідний статус стосується не лише працівників Херсонщини, а й інших регіонів країни, де ведуться бойові дії».
Ілюстративне фото: images.prom.ua
Джерело – Гривна
