По дорозі з Херсона в Івано-Франківськ привіталася з морем. Я морезалежна. Гори не можуть замінити мені море.
Що ще помітила в дорозі. Поля, які того року розміновували – цього року оброблені та засіяні. А в Посад-Покровському вже стоять “балагани” (місцева назва великих теплиць), а в Клапаях поля затягнуті агроволокном. Буде городина.
Ну, і звичайно з’явилось багато захисних споруд, окопів, зубів дракона. Будемо своє захищати.
Все це надихає мене!
***
Харків’янин, який не розмовляв українською мовою, тому що “палучається суржік”, поїхав на роботу до Польщі.
Через пів року він ішов по Харкову і розмовляв із своїм “паном” по телефону польською мовою. Чудо лінгвістики польської.
Одеситка Крісті поїхала на роботу до Італії. Через два роки вона вже була дружиною місцевого сеньйора і розмовляла італійською.
Коли їй хтось телефонував з України, вона всім розказувала: “Било очєнь нєпросто, но я должна виучіть етот язик. Я же здесь живу, он же государствєний”!
Крістіна, голова твоя тупа, а те, що ти 28 років жила в Україні і не розмовляла українською, тебе не хвилює. Чудо італійської лінгвістики.
Поважайте країну, в якій живете, як самого себе. Поважайте мову цієї країни, бо ви в ній живете. І вона _ державна.
І знищуйте ворогів вашої країни, тому що вони прийшли у ваш дім.
***
Вітаю друзів, які сьогодні відзначають Великдень.
Маю питання лише до папи)). Але папа – не мама і не тато)).
Великдень – це про нас.
Наш Великдень, якою б не була дата – це про любов, про відновлення (100% українська тема), про те, що зло буде покаране. Про другий шанс.
Це і про жертовність. І про материнський біль. І про жорстокість ворога до беззахисного. І про зраду.
І про окупацію. І про боротьбу з окупантами.
А ще Великдень – це переосмислення, власний зліт душі або падіння. Як у кого.
Можна не бути вірянином, але свято це надихає на роздуми, думаю.
***
Гарний день сьогодні, сонячний, теплий по-справжньому… якби не псували все повітряні тривоги і не рвали серце інформації про безкінечні обстріли моєї країни.
А колись ми з моїми колегами відпочивали в такий день на моїй дачі… на лівому березі…
***
Спала вночі і сниться, що бомблять Херсон, а я з маленьким братом ховаюсь у нашому підвалі, а потім іду десь біля театру, дощ періщить, а почався обстріл і я знаю, що треба впасти на землю, але кругом калюжі і я жалкую, що не дома і нема де сховатись . Прокидаюсь серед ночі, а то знову насправді обстрілюють Херсон. А вранці прокинулась, щось гуркоче. Думала, що то дощ і вітер так довго гуркотить, відчиняю вікно, а то “гради” гуркочуть і щось дуже довго, явно декілька машин, не одна. Отак і живемо і уві сні і наяву.
***
Сонячний, весняний день в Херсоні. А хочеться мирного!
***
Десять років тому харківські фанати заспівали свою знамениту пісню.
Щоб після цього сподіватися на те, що тебе зустрічатимуть квітами, і справді треба бути хуйлом.
Джерело – Гривна