У сестри в повністю знищеній ще восени 2022 року квартирі в Херсоні, як виявилося, вціліли: кавомолка, улюблена чашка, півлітрова банка з медом, куплена перед великою війною.
Щойно про це дізналася. Плаче від щастя.
PS Усі книги, які вціліли під завалами, постраждали від дощів, не пережили сирості.
***
Фейсбук у серпні/вересні вже другий рік поспіль країть мене спогадами, і чомусь я завжди в Херсоні щось малюю.
Херсон – місце сили, …місто сили.
Не було можливості в Херсоні бути слабким, ти завжди щось намагаєшся довести, і майже завжди – марно, а от виявляється, єдине що виходило в мене в Херсоні – малювання.
Не треба довго вмовляти когось щось робити як слід, влаштовувати акції, рахувати копійки відмовляючись від «херової роботи», боротися з мудаками, їх ларьками, є*учими фонтанами і динозаврами в головах, пінопластом на пам֦’ятках, і терпіти поливання тебе брудом за спиною, щоб мати можливість малювати.
Тож, я продовжую малювати …і не тільки, але про це якось потім.
А ще, я дуже люблю і скучаю за всіма вами, з ким малював разом.
…а тобі – місто сили, із запізненням побажаю – мати розкіш, стати місцем слабкості.
***
Мій тато говорив:
– Дощ іде, а ми скирдуємо.
А в Херсоні це звучить по-інакшому:
– Нас обстрілюють, а ми живемо.
Суворова майже зовсім порожня.
Я почала відчувати особливу насолоду від кави в кав’ярні.
Дівчата з “Десерту” обслуговують кожного клієнта так, немов би замовлена не чашечка кави, а як мінімум, мішленівська страва))
Ніколи реальність не справджує очікування. Це важка правда та не завжди солодка реальність.
Хочу на запитання: “Як справи?” Відповідати ще щось, окрім, “Слава Богу, живі”.
Настрій як “Підвішена кава” – очікування того, до кого в руки попаду: чи до щастя чи до туги.
Підвішений настрій без опори. І тільки ниточки, на яких тримається та тіліпається моє життя: доня, син, робота, мама… ще був корабельний канат – будинок.
На небі Чарівник золотими ножицями ниточки обрізає… цікаво, потім я впаду та розіб’юся чи мене підхопить понесе вітром?
Вчора Соняша сказала:
– Не хочу я нікуди їхати з Херсона. Не хочу я кидати своє рідне любе місто. Я ХОЧУ ОБІЙНЯТИ ВЕСЬ МІЙ ЛЮБИЙ ХЕРСОНЧИК ТА ЗАХИСТИТИ ЙОГО ВІД ВСІХ БІД!
А я хочу Перемогу.
Обіймаю всіх.
***
Херсонські дворики. Забігла на хвилинку в гості. У місті справжня південна осінь, все ще в природі буяє яскравими фарбами і водночас у повітрі легкий смуток, адже ця краса протримається ще недовго. Кава у дворі, в гостях, смакує по-особливому. Квіти в горшках на вулиці – це звичка багатьох в Херсоні, навесні їх із будинку виносити на свіже подвір’я. Гучно у місті та й переміщення з одного району в інший – це справжня рулетка не для слабаків, але містяни живуть так щодня з надією, що фронт піде далі….Сміливі, незламні… у квітах і турботах, бо життя – це плани, а плани – це майбутнє. Сіють квіти, просто радіють життю…а завтра воно обов’язково буде.
***
Кущ помідора виріс з пенька. Помітила у херсонськосу дворику. Колись це було квітуче дерево, а тепер основа і підтримка чийогось життя. Так і в нашому житті головне – знайти опору, де б ти не був!
***
В дитинстві не розуміла, чому жовтнева революція, а день цієї революції в листопаді.
І тут майже флешбек – вересень, а святкують Октоберфест.
***
Війна постійно приносить горе та руїни … кожен день ми отримуємо нові й нові виклики
Замість насадження дерев та квітів , встановлення нових скамниць чи дитячих майданчиків наше комунальне підприємство «Три Кринички» вивозить тонни сміття після обстрілів та руйнувань.
Джерело – Гривна
