Сьогодні день мого рідного міста – Херсона. Травмованого, понівеченого, але справді незламного і вже легендарного.
Це ти, Херсон, виходив під дулами автоматів проти окупантів.
Це тебе кидали на підвали і знущалися жорстокими тортурами.
Це ти вже майже три роки живеш під щоденними обстрілами.
Протест і стійкість не для слабких. Це завжди про меншість. Але меншість, яка вирішує долю.
Дякую всім землякам, які знайшли і знаходять в собі таку героїчну мужність!
І нехай це жорстоке криваве випробування нарешті скінчиться!
***
Байдуже на суперечки щодо дат святкування дня міста. Колись вони вирішаться і знов буде зміна. Як на мене, то це могла б бути дата деокупаціі.
***
Це — Херсон! І сьогодні його день. Наше місто вистояло в окупації, й зараз проходить через біль та втрати, але не втратило головного — своїх людей і любов до свободи.
Нехай над нами завжди майорить український прапор. Дякуємо всім, хто його боронив й захищає зараз. Вічна пам’ять загиблим.
***
Нові радіомагнітоли все частіше зʼявляються в херсонських авто. Ловлять таке, що звичайні не впіймають. Насправді мова про всіляких ідентифікаторів дронів. Без таких приспособ у місті дуже небезпечно пересуватися.
***
Підійшов час змінювати і дату святкування нашого міста. Ми ж активно змінюємо назви вулиць із імперськими та савєтськими назвами на наші рідні, українські і херсонські.
І потрібно переносити святкування Дня міста на 11 листопада, а рік заснування це 1648 рік. Перша згадка про місто Bilchowisie – Б. Вільховичі 1648 рік. Потрібно позбутися грецького проєкту катерини 2, хер-сон і повернути історичну назву міста – Bilchowisie.
***
Дев’ять років тому. Дивлюся цей фото альбом, і не віриться, що таке було можливим: ані тобі ворожих дронів, ані тобі артобстрілів з лівого берега… Збирайтесь собі у величезну зграю і крутіть педалі по всьому місту. Без опасіння, що прилетить. Були часи. сподіваємось, ще будуть…
***
Херсон з днем міста арта клятих орків почала вітати ще з ночі і зараз прододовжує.
З чим же мені привітати тебе, зраджене українською владою в лютому 2022 року, зруйноване смердючими орками і покинуте 85% городян місто? Хіба що, можу привітати тих, хто тут вижив – з хоробрістю, зневагою до цілодобових обстрілів і філософським ставленням до життя і смерті. Багато хто в Україні не розуміє херсонців, які тут залишились серед руїн і щоденних ризіків для життя. Я й сам не розумію, чому мене тягне в Херсон хоч на тиждень раз на місяць. Може, зруйновані будинки батьків і сина потребують моєї уваги? Чи солідарність з моїми близькими, які живуть тут постійно? Не знаю, але їду і щось спокійно ремонтую, ігноруючі звуки вибухів.
Місто, тим паче Херсон зараз – це нежива істота, тому я його не вітаю, а от дивовижні люди, які тут живуть зараз, заслуговують на величезну повагу. Храни їх, господи.
***
Коли я втрачаю здатність адекватно сприймати реальність, коли мене “накриває”, коли мені стає важко дихати у чужому для мене місті, я їду у Херсон. Бо Херсон — моє місце і моє місто сили!
Джерело – Гривна