Фотограф і журналіст Суспільного Іван Антипенко родом із Херсонщини. Після звільнення Херсона від російської окупації 11 листопада 2022 року він часто навідується до обласного центру, зблизька спостерігаючи, як одне з найрадісніших українських міст перетворилось на одне з найнебезпечніших. У день триріччя звільнення Херсона публікуємо колонку Івана про те, де бере наснагу місто, жителі якого стали для росіян живими мішенями.
11.11.2022
Я можу пригадати цей день у деталях. Один із найщасливіших у моєму житті. Без упину гортав стрічку новин, кричав і плакав від щастя, похапцем збирався в дорогу додому. Я досі пам’ятаю обличчя херсонців, які вийшли на центральні вулиці в перші дні звільнення. Серед них я зустрів багато знайомих і незнайомих, які обіймалися, наче рідні після довгої розлуки.
Завжди кажу, що саме в березні й листопаді 2022-го відбувся справжній референдум, на якому всі побачили реальне відображення гасла, яке багато років висіло на будівлі міської ради: "Херсон – це Україна".
Спочатку херсонці виходили багатотисячними мітингами проти окупації — вже перебуваючи в окупації. Людей, яких росіяни потім затримували за участь у цих протестах, феесбешники допитували щодо організаторів мітингів. Вони не могли повірити, що організаторів як таких не було.
Після катувань у міських ізоляторах та підвалах, після того, як десятки тисяч мешканців подолали довгий і ризикований шлях під час виїзду з окупації, у листопаді 2022-го тисячі херсонців знову вийшли на вулиці зустрічати Збройні сили України.
11.11.2023
І цей день я пам’ятаю дуже добре. З херсонськими колегами ми вирішили організувати невелику виставку фотографій з нагоди річниці звільнення й пережитого у 2023-му: масових обстрілів із десятками жертв, підтоплення після підриву Каховської ГЕС і тривалу ліквідація наслідків.
Щойно ми зібралися в укритті в центрі міста, як за кілька десятків метрів вдарила російська артилерія. Загорівся будинок, приїхали рятувальники й медики. Звісно, ми теж побігли знімати.
Того року внаслідок ударів ворога по лікарнях, ринках та вокзалах у Херсоні загинули десятки людей. Після кожного такого обстрілу здавалося, що жахливіше бути не може, що треба ось це пережити, протриматися — а далі буде легше. Безпідставний оптимізм, у якому хотілося знайти заспокоєння.
11.11.2024
Легше не стало. Влітку минулого року зона смерті вкрила прибережні райони Херсона. Дрони – нова загроза з лівого берега Дніпра, яка для багатьох проявила ще жорстокішу суть нашого ворога.
Російські військові відкрили полювання на всіх, кого помічали на відстані ураження безпілотників. Скиди вибухівки на цивільні машини, на людей біля магазину, на маршрутки й зупинки громадського транспорту. Почалося дронове сафарі.
Росіяни публікують нові й нові удари FPV-дронами по АЗС, ТЕЦ, електропідстанціях та інших об’єктах інфраструктури. Невдовзі з дронів вони почали скидати міни-"пелюстки", а по місцях прильотів КАБів і артилерії часто били ще й дронами. Так РФ намагалась уразити тих, хто першими йшов на допомогу — медиків, рятувальників, поліцейських.
11.11.2025
На в'їзді до Херсона мене зустрічають спалені дронами машини й сітчастий тунель, яким автівки мчать зі швидкістю від 140 кілометрів на годину. Екстремальні заходи безпеки, про які мало хто задумувався ще рік тому.
Кілзона розширилася на весь Херсон і під’їзні шляхи. Десятки російських дронів безупину перетинають Дніпро в пошуках нових цілей на вулицях міста. Щодня в Херсоні є жертви російських ударів. Щодня. Життя в місті перемістилося в укриття й підземні сховища.
Звісно, цій навалі намагаються протистояти. Екіпажі українських БПЛА та арилеристи постійно виявляють і знищують позиції російських дронщиків в Олешках, Голій Пристані та всюди вздовж річки. У місті працює система РЕБів, яка подавляє більшість цілей у небі. Місцева влада затягує вулиці сітками, місто патрулюють мобільні групи з рушницями. Однак дронів так багато, що цього все одно недостатньо.
Якщо озирнутися на три роки назад, стане видно невтішну тенденцію: ми втрачаємо значну частину Херсона. Так, фактично українські Сили оборони контролюють усе правобережжя й навіть мають позиції на лівому березі — однак під дією дронів противника сіра зона в місті значно посунулася на північ, зробивши неможливим проживання там цивільних. За вкрай поодинокими винятками.
Росіяни з усіх сил намагаються ускладнити логістику в Херсоні й довкола міста. Цьогоріч дрони почали вражати автівки на трасі з Миколаєва, а керованими авіабомбами противник б’є по мосту на мікрорайон Корабел. Рівно рік тому я їздив робити репортаж про багатостраждальний Острів, а сьогодні є реальна загроза обриву єдиної дороги до нього. Якою буде зима для кількох сотень мешканців мікрорайону без опалення й газу, із перебоями електрики та водопостачання – важко й уявити.
Місто спогадів
Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко після звільнення з російського полону під час нашого інтерв’ю сказав, що 11 листопада має стати новою датою для відзначення Дня міста. Я поділяю цю думку. Та в сьогоднішніх реаліях активних бойових дій місто, чий день хотілося б святкувати після війни, перетворюється на руїни. А саме "після війни" може ніколи не настати. Принаймні для покоління, яке пам’ятає Херсон "до".
Чи означає це, що сьогодні в Херсона немає приводів для радості? Ні. Просто вона живе тут поруч із горем. Ходить із ним одними вулицями, іноді розминаючись на кілька секунд, за які російський снаряд долітає з того боку Дніпра.
Я часто питаю в людей, чому вони залишаються. Серед багатьох причин і відповідей згадую одну: "Якщо ми всі поїдемо, тоді й Херсона ніякого не буде".
Кожен наповнює це місто своїми сенсами й приводами повертатися. Це місце служби й роботи, це батьківський дім, знайомі вулиці, які зараз так гнітять порожнечею. Це найкращі сусіди, які доглянуть за всім, поки тебе немає. Це найсмачніші кавуни, врешті-решт. Тут оживають спогади про юність і перше кохання, тут буває так затишно й тепло, як ніде у світі. Просто тому, що вдома.
Тож сьогодні, 11 листопада, я дякую кожному і кожній, хто повернув нам цей дім. Дякую кожному і кожній, хто обороняє його зараз, хто своєю щоденною роботою наповнює Херсон життям. Навіть коли всюди підстерігає смерть.
Джерело – Суспільне
