У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт очільника РФ Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової. Вони є підозрюваними у незаконному примусовому переміщенні українських дітей. Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово заявляв, що така політика стосовно українських дітей є складовою геноциду української нації.
З початку повномасштабного вторгнення РФ вивозить українських дітей з окупованих територій на свою територію, в Білорусь або в тимчасово окупований Крим. Остання офіційна цифра — 20 тисяч викрадених українських дітей. Правозахисники наголошують — вона значно більша. За офіційними даними, близько 800 дітей вдалося повернути в Україну.
Редакція Суспільного Крим розбиралася, що стоїть за "перевихованням" українських дітей в "перевиховних" таборах.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Два місяці у таборі "перевиховання"
"У таборі "Лучистий" у Євпаторії у нас був такий розклад дня: вранці російський гімн, а потім школа, в якій російські вчителі розповідали нам псевдоісторію. Вони перекручували факти: що Русь хрестили під Севастополем, Чорнобильська трагедія — це штучно роздмухана тема, Голодомору не було, і що Росія — найсильніша нація, адже вона перемогла Наполеона. Ми не мали змоги вивчати українську мову, нас вчили російської, вказавши її як "рідну".
Це фрагмент з виступу Валерії Сидорової у Сеймі Литовської Республіки. Так вона описувала своє перебування в таборі "перевиховання", який в окупованій Євпаторії облаштували росіяни.
Валерія осиротіла в 2019 році й відтоді нею опікувалася літня родичка. Коли місто у 2022 році захопили росіяни, дівчині було 17 років. Школа, в якій вчилася Валерія відмовилася співпрацювати з окупаційною владою, тому документи всіх школярів передали до іншої школи.
Тамтешня директорка була лояльною до росіян і згодом оголосила, що діти їдуть "на відпочинок в Євпаторію на два тижні". 8 жовтня 2022 року близько 500 дітей з Нової Каховки розмістили в 14 автобусах. У кожному перебував озброєний російський військовий. Валерію привезли в табір "Лучистий", де вона пробула два місяці.
"Нас повністю асоціювали як дітей РФ. Вони просто стерли той факт, що ми українці, громадяни України і все життя мешкаємо в Україні, хоча тепер і в окупованій її частині. До нас стабільно приїжджали люди з агітацією вступити до російських університетів, розповідали, що вже дуже багато дітей із Херсонської області вступили до них. Вони обіцяли, що якщо ми вмовимо батьків переїхати в Росію, то нам видадуть квартиру, будуть постійні грошові виплати і безоплатне навчання. Але обовʼязковою умовою до всього вище перерахованого був російський паспорт. До речі, без нього неможливо було отримати лікування в окупації.
Я на власні очі бачила, як окупанти неодноразово забороняли українську мову у звичайному житті. У таборі діти навіть не намагалися говорити українською, уникаючи проблем з учителями. А вихователя вигнали з університету за те, що він зіграв на гітарі пісню Океану Ельзи "Коли закінчиться війна". Найстрашніше мені було спостерігати за маленькими дітьми 5-6 років. Уже ставало холодно, вони ходили недоглянуті, замурзані, часто хворіли. У них були бронхіти та педикульозЦе зараження шкіри голови та волосся вошами. Ліків у таборі майже не було. Нікого не хвилював стан здоров’я дітей, лише відвідуваність уроків. Не можна було пропустити жодного, адже за це карали", — розповіла вона.
Для того, щоб забрати Валерію з табору "перевиховання", її родичка приїхала в Крим і вивезла звідти підлітку. Залишати окуповану Херсонську область жінка відмовилася, тому Валерія вирішила вибиратися звідти самостійно. Як склалася доля дівчини ми розкажемо далі в матеріалі.
Масова депортація дітей-сиріт
За шість днів до початку повномасштабного вторгнення, окупаційна влада ОРДЛО почала вивозити місцевих мешканців з Донеччини та Луганщини під виглядом "евакуації", в тому числі дітей-сиріт. Цей факт встановила "Східна правозахисна група".
За кілька місяців правозахисники виявили, що документи вивезених росіянами українських дітей готують для подальшого усиновлення в родини на території РФ. 5 квітня 2022 року постійний представник РФ в ООН під час виступу на засіданні Ради Безпеки ООН заявив, що від початку вторгнення в Україну до РФ перевезли понад 600 тисяч людей, зокрема понад 119 тисяч дітей.
31 липня 2023 року уповноважена з прав дитини РФ Марія Львова-Бєлова заявила, що з окупованих територій України до Росії вивезли "близько 1,5 тисячі" вихованців з установ для дітей-сиріт або дітей, які залишилися без піклування, та віддали в російські прийомні сім'ї.
РФ продовжує вивозити дітей з новоокупованих територій України під приводом "відпочинку" та "реабілітації" в дитячих таборах. Нерідко такого типу табори використовуються як місця утримання дітей як проміжні пункти депортації.
Команда "Регіонального центру прав людини" проводить моніторинг вивезення українських дітей до Росії та в табори "перевиховання" на окупованих територіях. На одній з презентацій свого розслідування правозахисники розповіли, що найбільша кількість подібних закладів — в окупованому Криму.
"Згідно з даними з відкритих джерел, на сьогодні зафіксовано 98 таких установ: 13 з них знаходяться на окупованій території України, 18 — у Білорусі та ще 67 — у Росії. З моменту окупації Криму, частин Донецької та Луганської областей, РФ активно розвиває мережу таборів "перевиховання", яка на сьогодні сягає сотні закладів. Їхня мета — викорінити національну ідентичність, примусово асимілювати українських дітей та перетворити їх на ресурс для досягнення власних геополітичних інтересів", — йдеться в розслідуванні.
У розмові з кореспонденткою Суспільне Крим юристка "Регіонального центру прав людини" Катерина Рашевська повідомила, що станом на лютий 2025 року правозахисники зібрали дані щодо 14-ти таборів "перевиховання" в Криму.
Катерина пояснює: зазвичай росіяни використовують дитячі літні табори. За допомогою відкритих джерел у 2023 році вдалося задокументувати 8 330 випадків вивезення дітей до таких таборів. 2024 року, за даними "Регіонального центру прав людини", кількість таких дітей зросла до 40 тисяч.
В російській системі формально все виглядає як оздоровлення дітей, пояснює юристка.
"Для розуміння, як функціонує система таборів. Це — часто квотна система, коли "регіони-шефи" спускають кілька тисяч поїздок для, наприклад, Волновахи чи для іншої окупованої території. Далі очільник цієї території віддає цю кількість поїздок директорам шкіл, які там функціонують. Далі вже відповідальність директора школи забезпечити, що квоти будуть покриті. Ці квоти функціонують для низки категорій дітей, вочевидь йдеться і про сиріт, позбавлених батьківського піклування. Також там є діти з багатодітних родин, є діти із категорій вразливості. Умовно, ти отримуєш від російських програм будь-яку допомогу, по здоров'ю, наприклад, і одразу ж отримуєш запрошення на те, щоб відправити дитину в табір. А ще це стосується талановитих дітей.
І тут я хочу максимально сконцентрувати увагу: діти, які реально засвідчували успіхи до окупації, були дуже проактивними в навчанні, ми їх теж фіксуємо у цих таборах "перевиховання". Росія робить все, щоб прогресивний людський ресурс у вигляді талановитих дітей не повернувся до України. Щоб українська ідентичність у них була повністю викорінена", — розповідає Катерина Рашевська.
Катерина розповідає, як саме з відкритих джерел правозахисники збирають дані про вивезення українських дітей з окупованих територій: дитячі табори публікують інформацію про те, яку кількість українських дітей вони прийняли на зміну, а також програмні плани на нові зміни.
Так, на сайті дитячого табору "Алиє паруса" під Євпаторією (селище Заозерне) редакція Суспільного Крим знайшла програму для дітей від 11 до 16 років на зміну з квітня по травень 2025 року. Програма називається "Час героїв", і серед докладного опису одним із пунктів є "очікувані результати". Редакція наводить цитату з сайту:
"Учасники зміни знатимуть: основні віхи героїчного минулого Росії; основні події військової історії; основні види військово-професійної діяльності; норми та правила спілкування з однолітками та соціальним оточенням; вмітимуть: виконувати стройові прийоми; правильно орієнтуватися на місцевості".
Загалом із 14 таборів в окупованому Криму, дев'ять — саме в Євпаторії та районі: "Алиє Паруса", "Еволюція", "Юность", "Гагарін", "Парус", "Звьоздний", "Лучістий", "Дружба" та клінічний санаторій "Здравніца".
Правозахисникам вдалося виявити табори "перевиховання" у Севастополі – табір "Ласпі" та "Корсунь", у Гурзуфі – "Артек", в Ялті – "Ак-Барс", у Бахчисарайському районі в селищі Піщане — дитячий оздоровчий табір-пансіонат імені Казакевича.
Про мілітаризований підхід і проросійську пропаганду в таких таборах для "перевиховання" Рашевська розповідає на прикладі, який їй запам'ятався:
"Коли діти поверталися з таборів "перевиховання", де вони були у 2022-2023 роках, особливо маленькі діти, співали одну і ту саму пісеньку. Я чула її тільки один раз і від них, але досі пам'ятаю та можу її відтворити. Там були такі слова: "служить Росії суждєно тєбє і мнє, служить Росії — удівітєльной странє". Вони досі її пам'ятають. Що відбувається з бідними дітьми і в їхніх головах, якщо їм постійно це навалювати?"
Пісня, яку вона процитувала — фрагмент гімну "Юнармії", російської молодіжної мілітарної організації, заснованої Міноборони РФ 2016 року.
Юристка пояснює, що в процесі дослідження і збору фактів воєнних злочинів щодо вивезення і "перевиховання" українських дітей, вона та її колеги часто спілкуються з батьками, яким вдалося виїхати з окупації. Катерина каже, нерідко такий "відпочинок" дитини є гарантією, що родина не потрапить під нагляд російських соцслужб:
"Якщо ти не береш участь в освіті та вихованні своїх дітей так, як це передбачає російське законодавство, російські освітні стандарти, законодавство у сфері дитячого відпочинку, значить ти хто? Ти — поганий батько. На тебе починають звертати увагу російські опікунські служби, окупаційні. Тебе можуть позбавити батьківських прав у найгіршій перспективі. У таких обставинах батьки погодяться на все, аби тільки в них не забирали дитину. Думати, що на окупованих територіях залишилися одні маргінали та колаборанти — абсолютно неправильно. Там цілком адекватні люди, ми спілкуємося з тими, хто захотів і зміг поїхати. В мене був випадок, коли жінка певний час переховувала свою доньку, щоб вона не пішла в школу. Щоб її не відправили ні в який "перевиховний" табір тощо. Є абсолютно різні історії", — резюмує Рашевська.
Життя після окупації
Коли родичка-опікунка забрала Валерію Сидорову з табору "перевиховання" в окупованому Криму, дівчина не захотіла залишитися в окупації у Новій Каховці, розповідає експертка з комунікацій Ольга Тимченко. Вона стала опікункою дівчини, коли та виїхала на підконтрольну українському уряду територію.
Ольга каже: Валерія просто сіла в автобус із перевізником, проїхала всі окуповані території України та Росію, вийшла на російсько-українському кордоні біля Сумщини. Там на той момент діяв гуманітарний коридор. Дівчина переконала російських прикордонників, аби ті її, неповнолітню, пропустили в Україну. Далі — дві години йшла буферною зоною та розплакалася, коли побачила українських військових.
Тимченко пояснює, що Валерія після того, як виїхала з окупованої території, охоче розповідала свою історію, це ніби зцілювало її. Вперше Ольга познайомилася з дівчиною через відеозв'язок, коли працювала комунікаційницею в організації "Голоси дітей". Вони тоді шукали дітей, яких викрали росіяни з окупованих територій України, щоб їхні історії прозвучали в британському парламенті.
"Я познайомилася з Лєрою спершу "зумом". Ми поспілкувалися, я пообіцяла, що ми її візьмемо на виступ із собою. Але через те, що вона сирота і повернулася на неокуповану територію України, де в неї абсолютно нікого не було, вона потрапила під опіку свого коледжу (у Києві, — ред.). Для того, щоб таку дитину вивезти за кордон, необхідно було зібрати величезну кількість паперів. Ми не встигали й сталося так, що свою обіцянку взяти її із собою на виступ, я порушила. Вона так багато чула всіляких обіцянок і потім їх скасовували, що мені було дуже прикро відмовити цій дитині. Потім з її розповіді я зрозуміла, що приїхавши в Київ вона потрапила в чергову несвободу: без дозволу директора її коледжу вона не могла виїхати з Київської області, мала жити лише в гуртожитку, не могла обрати лікарню, в якій лікуватися. Вона потрапила в обмеження і це дуже сильно її стресувало. Я бачила в цьому тотальну несправедливість: дитина подолала стільки страхів і перешкод для того, щоб вирватися у свободу. І знову потрапила в несвободу", — розповідає Ольга.
Вона додає: з початком повномасштабного вторгнення задумалася про те, що хотіла б допомогти якійсь дитині, взяти під опіку або всиновити. Під час першої особистої зустрічі з Валерією в офісі фонду "Голоси дітей", Ольга запитала в неї, чи хотіла б вона, щоб Ольга стала її опікункою. Дівчина відповіла "так".
Опікунка Валерії розповідає, що її перебування в окупації та у "перевиховному" таборі залишили слід на поведінці й ментальному здоров'ї дівчини.
"Вона раніше любила танцювати. Лєра класно танцює: ходила на танцювальний гурток, на повітряну гімнастику. Коли росіяни дізналися, що вона танцює, змушували її виступати в таборі з номерами, коли приїздили різні делегації. Скільки вже минуло часу і вона не хоче танцювати. Відчуває огиду до свого улюбленого заняття. І мені так прикро, дуже хочеться, щоб у неї було щось для душі. Вона продовжує працювати із психологом. Не так інтенсивно, як перший час, коли вона могла тільки плакати й лежати в ліжку.
Але зараз у неї бувають панічні атаки: вперше ми із цим стикнулися, коли перетинали кордон із Польщею. Вона побачила військового не в нашій формі, почала труситися, панічно все видаляти з телефона. Другий раз у Вашингтоні. З нами в одному залі була, здається, дружина Кара-Мурзи і якісь ще росіяни. Ми одразу попередили організаторів, що не будемо з ними вітатися, спілкуватися, фотографуватися і щоб їх взагалі від нас прибрали, але в залі Лєра почула російську і просто вчепилася мені в руку. Вона казала, що тут росіяни, тут зараз трапиться теракт і нам треба терміново рятуватися. Я вивела її, заспокоїла, пояснила, що ми в центрі Вашингтона і теракту тут точно не буде", — описує Ольга стан дівчини.
Наразі Валерія відмовляється від інтерв'ю з журналістами та намагається повернути собі вкрадене підліткове життя, хоча й повнолітня, вчиться в медичному коледжі, зустрічається з хлопцем.
Ольга на день народження Валерії відвезла їх у Карпати, які вони побачили вперше. Дівчина живе з опікункою і вважає її за близьку подругу, як і Ольга її. Валерія підтримує зв'язок і спілкується з багатьма викраденими дітьми.
"Все те, що росіяни роблять з українськими дітьми – крінж вищого ґатунку", —переповідає слова Валерії Ольга Тимченко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
Джерело – Суспільне
