Українські в'язні, незаконно депортовані з окупованих територій України, у тому числі з Криму, до Росії, не можуть повернутися додому, адже не мають документів для підтвердження українського громадянства. Після відбуття терміну ув'язнення вони також стикаються з тривалими утриманнями у буферних зонах.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Про це йдеться в аналітичному звіті "Як допомогти депортованим до Росії українським в’язням повернутись додому?", який правозахисники представили 14 лютого.
За два роки організаціям вдалося повернути 400 людей, але через скорочення фінансування у 2024 році наразі допомога обмежена.
"В Україні є розслідування щодо незаконної депортації. Наразі воно проходить у Херсоні. На кінець 2024-го, 244 людини з-поміж повернутих були визнані потерпілими щодо незаконної депортації, а також 143 родичі, які звернулись після того, як депортували. Є ще кримінальне провадження, туди входить трудова експлуатація, а також є окремі провадження про катування. Цього року ми очікуємо 150-200 в'язнів. Вивезли ми з території РФ близько 400 осіб, з них 320 — в Україні, а інші в Грузії чи в третій державі", — розповіла юридична консультантка громадської організації "Захист в’язнів України" Ганна Скрипка.
Відсутність документів та юридичного статусу
"Людина виходить з колонії в тюремному одязі, без грошей, без телефону , без документів, вона не знає куди йти, і не має можливості працювати. 90% звільнених не мають документів, а без документів немає кордону, немає повернення в Україну", — зазначила Скрипка.
За її словами, після звільнення їх затримують та переміщують у центр тимчасового утримання іноземних громадян.
"Там вони можуть перебувати місяцями, а то й роками, без жодного юридичного статусу, без документів, без лікування — це просто продовження покарання просто без вироку", — додала Скрипка.
Правозахисники пропонують створити спрощену процедуру видачі документів та забезпечити консульську підтримку. Зокрема, надати депортованим доступ до українських дипломатичних установ у третіх країнах, наприклад, Грузії.
"Національне законодавство вимагає, щоб дипломатичні установи видавали посвідчення на повернення в Україну в день звернення особи, протягом доби. Але чомусь наші громадяни повинні чекати тижнями в буфері і підтвердження ідентифікації, хоча це не такий складний процес. Після цього вони довгий час чекають на цю довідку, навіть ті хто має український паспорт", — розповів правовий радник Європейської мережі судового захисту прав ув’язнених (EPLN) Василь Мельничук.
Він додав, що до цих людей застосовують спеціальну неврегульовану процедуру надсилання запитів у різні органи.
"Чекання позиції цих органів і можливого повернення цих громадян в Україну — це конституційно не відповідає ні яким нормативним актам, тому що громадянин України має право повернутися в Україну незалежно від позиції будь-якого органу. Якщо в органів держави є до нього питання в рамках якоїсь кримінальної процедури, вони можуть вживати відповідні заходи, коли він повертається і перетинає український кордон, — зауважив Мельничук.
Умови у буферних зонах
Буферні зони на кордоні з Грузією — це підвали без їжі, медичної допомоги та санітарних умов, діляться правозахисники.
"Буферна зона — це підвальне приміщення, де замість ліжок — нари, немає їжі, немає туалету, немає душу, немає медичної допомоги. Усі громадяни в яких є оригінал українського паспорта не саджають у буферну зону, їх пропускають у Тбілісі. Але там вони теж мають чекати на підтвердження, що вони громадяни України і вони теж мають там десь жити, щось їсти. І поки ми говоримо тут, світ чекає на допомогу, це центр тимчасового утримання громадян — люди сидять без терапії, без їжі, без нічого, так і в буферній зоні", — зазначила Ганна Скрипка.
Правозахисники пропонують скасувати буферні зони для українців та залучити міжнародні організації — направити запит до Червоного Хреста та ООН на моніторинг умов у цих зонах.
Правова невизначеність щодо строків ув’язнення
Росія змінює вироки за українськими кримінальними справами, що призводить до плутанини: час ув’язнення в РФ не зараховується, і люди досиджують строки в Україні, йдеться у звіті.
"Існують різні позиції, чи маємо ми зараховувати відбування покарання на території РФ день за два, наприклад. Чи яким чином ми маємо загалом підтверджувати, що людина відбула покарання на території РФ терміни, тому що іноді РФ пересуджуючи наші вироки давала менші терміни. І як з цією різницею поводитися, бо зараз люди досиджують, приїжджають в Україну, одразу затримуються і поміщаються в СІЗО, а потім вони і добувають там дні чи місяці, які вони не відбули на території РФ. Тобто ці правові питання, вони не визначені, попри те, що ситуація з поверненням в'язнів, які були депортовані чи опинилися на окупованій території, м'яко кажучи, не нова. Ми ще 2014-го цю проблему маємо", — розповіла директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Правозахисники пропонують узаконити принцип "день за день", тобто ухвалити закон, який визнає відбування покарання в РФ, незалежно від змін у вироках. Також є потреба створити міжвідомчу комісію для перевірки кожної справи та ухвалення рішень про зарахування строків.
Відсутність соціальної та медичної допомоги
Повернені в'язні не отримують житло, лікування, зокрема, ВІЛ-інфіковані, доступ до роботи.
У звіті пропонується внести їх до реєстру постраждалих від війни. Це дасть право на фінансову допомогу, реабілітацію та житло, пояснює Ганна Скрипка. Також варто залучити МОЗ України, щоб забезпечити безкоштовну медичну програму для повернених, зокрема, термінову терапію, вважають правозахисники.
Стигматизація Негативне виділення суспільством людини за ознакою з відповідним стереотипним набором соціальних реакцій на цю людинуколишніх в’язнів
Держава вважає їх "потенційною загрозою", що ускладнює отримання допомоги. Правозахисники пропонують цього позбутися через інформаційну кампанію та скасувати дискримінаційні процедури, зокрема, заборонити ТЦК Територіальний центр комплектування та соціальної підтримкизатримувати повернених без належних підстав.
Відсутність дипломатичних відносин України та РФ
"З початку повномасштабного вторгнення в нас немає дипломатичних відносин з Росією. І відтак наші громадяни на території РФ залишаються без захисту нашої держави. Що говорить нам Російська Федерація? Що вони затримують українських громадян, які були попередньо депортовані, через те що вони хотіли їх видворити, але з території РФ це зробити не можуть. Наші в'язні, яких вони самі депортували порушують законодавство РФ", — зазначила Альона Луньова.
Правозахисники закликають активізувати міжнародний тиск — залучити ОБСЄ та Раду Європи для створення переговорної групи, а також створити "список обміну", ініціювавши обмін полоненими або депортованими через нейтральні країни.
Крім того, необхідно виділити фінансування на гуманітарні коридори, вважають правозахисники.
"Коли ми сьогодні стоїмо в ситуації, що у нас відсутнє фінансування, держава не допоможе їм повернутися, ми повинні розуміти, що ми втрачаємо ключові докази в розслідуванні цих злочинів, які були проти них вчинені", — наголосив Василь Мельничук.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
Джерело – Суспільне
