Оббивають до каменю стіни, вивозять з осель бруд та зіпсовані речі, дезінфікують та миють. Протягом двох місяців це роблять херсонці, чиї будинки були затоплені внаслідок підриву російськими військовими Каховської ГЕС. Як готуються до зими люди розповіли кореспондентам Суспільному.
В одному з херсонських провулків, який виходить на берег річки Кошової, усі будинки були затоплені після підриву російськими військовими Каховської ГЕС. Вода стояла протягом двох тижнів. Другий місяць сусіди допомагають один одному вичищати оселі. Глину виносять на вулицю і засипають ями на дорозі. Зимувати планують тут, чекають на відновлення газо- та електропостачання.
"Якщо буде світло, буде газ, то так, люди будуть тут жити. У мене взагалі, як у чумі - жодного перестінку нема, хата пуста", — говорить херсонець Сергій.
Віктор теж буде зимувати у власному будинку, якщо вистачить коштів на його відновлення.
"Якщо будуть кошти. Коштів немає. Робити треба зараз. Підуть дощі, буде складніше виконувати роботи ремонтного характеру", — говорить чоловік.
Сергій розповідає, що у хаті, в якій виріс, зруйновано все. Залишилися лише стіни.
"Тут був коридор. Ліворуч – материна кімната. Там – батька, коли він був живий, там – маленька – дитяча. І тут вітальня, велика коли вона була. І простінки видно, коли вони колись були. Нам нічого не потрібно, чесно. Будматеріали хоч би дайте – найголовніше. Тут люди будуть гуртуватись, разом робитимуть", — розповів чоловік.
Волонтери кілька разів дезінфікували стіни, говорить Сергій. Чоловік замовив нові вікна. Втім, до холодів відремонтувати домівку не встигне, тому разом з матір’ю планує зимувати у хатинці поруч.
"Якщо будемо жити, то тут будемо. Дах перекрили, утеплювач нагору кинули. З церкви дали OSB-плити, зашиємо ними і будемо якось. Якщо буде опалення, буде світло, буде тимчасово якесь електричне опалення", — додав чоловік.
Його сусід Валерій висушує стіни свого майже столітнього будинку. Говорить, перед затопленням встиг вивезти курей та собак. Решта господарства опинилась під водою.
"Я у хаті жити не буду, бо її треба ремонтувати. Моїй хаті через три роки буде 100 років. І в мене стіну вимило дощем, упала всередину. Мені ж треба її робити, треба, щоб воно підсохло. Зараз сушу. А буду жити у веранді. Бо вона новіша, я її робив у 80-ті роки. І там є кухня, туалет, ванна є", — розповів херсонець.
У будинку Любові Тищенко півтора поверху. Вода, розповідає жінка, дійшла до половини верхнього. На стінах і меблях – пліснява і грибок. Кілька разів проводили дезінфекцію волонтери, зараз обробляє сама. Ночує на горищі, де облаштувала ліжко з картонних ящиків. На зиму, говорить, треба виїжджати.
"Внизу всі двері деформовані. Жодну не можна закрити. Взимку все буде стояти навстіж. Ось так я живу. Мені 72 роки. Перспектив – нуль. Я просто не уявляю. Я така людина, що духом не занепадаю. Але нині я просто не знаю, що мені робити, як мені далі жити, як бути. Розумієте, держава нічим не допомагає. Були у нас архітектори. Комісія була, архітектори були, подивились, оцінили весь ремонт, оцінили у 732 тисячі. Хто мені їх виплатить? Ніхто. А мені нема де взяти, щоб все це відремонтувати, щоб перейти вниз і жити в нормальних умовах", — говорить жінка.
Ігор Кузьмик планує зимувати вдома. З будинку, який протягом двох тижнів стояв у воді, викинув усе майно.
"В мене ще є другий поверх, там котел. Ми з газом зараз вирішуємо. Світла поки нема, газу теж. Як буде газ, будемо тут зимувати, бо треба сушити цей дім", — каже херсонець.
Якщо газу не буде, то буде топити піч, розповідає Зінаїда Щербина.
"Газ у нас, є опалення і груба. Ми старенькі, то ми ще топимо грубою, бо газ дорогий. На дровах. Нам виконком виписав у лютому, я вже не пам’ятаю, то в нас ще трішки залишилось. Син на війні, донька – далеко. А ми з дідом, куди ж ми дінемось? Будемо якось", — розповіла Зінаїда.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
