Побував у російському полоні, переховувався від окупантів, до останнього намагався виконувати свої обов’язки, а у день звільнення Херсона — одразу повернувся на робоче місце. Директор Херсонської міської клінічної лікарні імені Тропіних Леонід Ремига з болем згадує про 8,5 місяців окупації, які пережив він і його колектив. Як вимушено повернулись у минуле століття, щоб надавати допомогу хворим, як лікували, чинили супротив і виживали в окупованому Херсоні Леонід Ремига та лікарі, які працювали в окупації, розповіли Суспільному.
З перших днів повномасштабної війни та російської окупації Леонід Ремига та його колектив лишились на робочих місцях. Лікарня продовжувала працювати у штатному режимі. Їх робота завжди була непростою, тому особливо нічого не змінилось. Щоправда, почали з’являтись хворі з нетиповими для мирного життя ураженнями.
"З'явились травми пов'язані з військовими діями: осколкові поранення, мінно-вибухові травми. Це були люди з Херсона та Чорнобаївки. Були травмовані з мітингів спротиву, коли окупанти кидали по людях димові та шумові гранати. Переважно це були травми ніг", —пригадує лікар ортопед-травматолог, який пропрацював у Херсоні всю окупацію, завідувач відділення Андрій Кокшаров.
Якщо досвіду роботи з такими пораненнями лікарям вистачало, то матеріалів скоро стало бракувати. Андрій Кокшаров говорить, не було навіть апаратів зовнішньої фіксації.
"Доводилось викручуватись.Ніхто не скасовував гіпсових пов’язок та скелетної витяжки. Повернулися у минуле тисячоліття. Так і виходили з ситуації. Окупанти обіцяли, що забезпечать лікарню, заставляли що два тижні писати списки. Ми ті списки надавали, але нічого не отримували", — згадує лікар.
Проблема з ліками ставала все гострішою, адже російські окупанти з першого дня не пропускали в місто гуманітарні вантажі. В першу чергу, розповів завідувач реанімації та інтенсивної терапії Андрій Сис, був великий дефіцит інсуліну.
"Росіяни сюди ліки не пропускали наші українські, а своїх не завозили. Через що був великий дефіцит. І дуже багато людей з цукровим діабетом, з бронхіальною астмою зверталися тому, що перестали приймати базисну свою терапію. Йшла декомпенсація хронічних захворювань і внаслідок чого доводилось їх госпіталізовувати в тому числі і в наше відділення інтенсивної терапії", — згадує Андрій Сис.
Скоро після окупації завітали у лікарню і працівники ФСБ та Росгвардії, пригадує директор закладу Леонід Ремига. Каже, що спочатку приглядались до медичного персоналу, потім призначили керівників з-поміж колаборантів.
"Вони почали сюди з’являтися з представниками ФСБ. І 7 червня вони прийшли до мого кабінету у супроводі озброєних ефесбешників і відсторонили від виконання обов’язків. Звинуватили у тому, що я саботував приймання якихось ліків", — згадує Ремига.
Він не приховує, що лікарня дійсно отримувала ліки від російських окупантів.В основному це були протидіабетичні препарати, яких так не вистачало в місті на той час.
"Також сказали, що я пособник української влади, що я проводжу антиросійську пропаганду, змушую людей не підкорятися російській владі, не знімаю прапори, які знаходились до цього часу на кожній будівлі майже у місті. Була дана вказівка заарештувати мене і відвезти на Перекопську, але у мене стався гіпертонічний криз і мікроінсульт. Я був госпіталізований", — згадує директор медичного закладу.
Поки Леонід Ремига лікувався у своїй же лікарні, у закладі була призначена окупаційна директорка. Нею стала Ірина Свиридова. Раніше вона вже працювала в лікарні імені Тропіних, каже директор закладу. Звільнилась у 2013-році, працювала у приватних структурах в тимчасово окупованому Криму, потім вона повернулась до Херсона і працювала в приватній клініці. Персонал лікарні говорить, що з колективом колаборантка-керівниця спілкувалась вкрай мало і майже весь час проводила в кабінеті.
"Пані Свиридова, яка керувала, вона виконувала, мабуть, всі накази ФСБ. І коли ЗСУ підійшли до Херсона, то надійшла команда вивезти зі стаціонару усіх хворих, для того, щоб поступали сюди поранені росіяни з зони бойових дій. Але цьому завадили, так будемо казати, патріоти нашої лікарні, які залишалися на місці. Ми не саботували. Ми казали, що ми їх вивезли, але насправді вони тут знаходилися", — розповідає Леонід Ремига.
Директор закладу говорить, що поки лікувався та проходив реабілітацію, продовжував тримати зв’язок та постійно спілкувався з колективом. Його колег повідомили, що як тільки Ремигу випишуть із лікарні, одразу заарештують.
"На день раніше я сам скрився у місті. Переховувався в різних місцях. В тому числі й в Олешках, і на дачах, і в плавнях. Врешті, вони мене заарештували, завдяки колаборантам, які залишилися в лікарні. Вони мене упізнали на вулиці. Мене схопили й помістили в камеру на Желєзняка. Я був там. А 27 вересня пройшов їх псевдореферендум. 28-ого вони прийшли й сказали, що відпускають мене під домашній арешт. Я пройшов поліграф, детектор. І після, вони мені віддали всі документи, але не віддали автомобіль. І сказали, щоб я на територію лікарні ні ногою", — згадує лікар.
Але попри заборони та погрози Леонід Ремига продовжив потайки зустрічатись зі співробітниками лікарні й координувати дії. А у день звільнення Херсона перше, що зробив — це вийшов на роботу.
Сьогодні лікарня функціонує повноцінно. Тут на лікуванні 62 хворих, цілодобово працює приймальне відділення і травмпункт. Нині у заклад надходить багато гуманітарної допомоги. Координація та розвантаження постачання проходить цілодобово.Також працюють пункти роздачі безплатних ліків, розповідає Леонід Ремига.
"У мікрорайонах на Острові, Шуменському, Центральному у нас є пункти роздачі безплатних ліків. Механізм цієї роботи дуже простий: кожний, хто потребує цієї допомоги без будь-яких там декларацій звертаються до цієї установи до лікаря. Лікар призначає і в спеціальному кабінеті видаються ці медикаменти. Поки ми маємо перелік найважливіший: протидіабетичні, серцево-судинні, жарознижувальні, від головного болю, перев’язувальні матеріали, якщо потрібно. Ліки підвозять постійно, ми їх сортуємо", - розповів Леонід Ремига.
Лікар каже, заклад як і весь Херсон пережив 261 день окупації і тепер вони позаду. Пережите залишиться лише у спогадах колективу.
Читайте також
304 день війни: хроніка подій в Херсонській області
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
