Медики центру екстреної меддопомоги Черкащини допомагають жителям Херсонщини. Люди не отримували медичної допомоги понад пів року. Аптеки теж не працюють, розповів Суспільному директор установи Ігор Фесун.
Журналістів Суспільного Херсонщина зустріла розбитими шляхами, згорілими машинами та українськими прапорами.
У приміщенні, на якому майорить один зі стягів, черкаські медики надають допомогу місцевим жителям.
Ігор Фесун розповів, як добиралися до місця призначення:
"Ми їхали з одного села в інше, нам було видно людей, які чекають, але щоб об’їхати, потрібно було дві години, бо був підірваний міст. А переправа розмита. Ми об'їжджали дві години, а люди чекали. Їм потрібна ця допомога".
У чергах до лікарів пенсіонери говорять не про хвороби, а про березневі події:
"Я дуже боялася за внучку. Вона до мене приїхала з Кривого Рогу сюди. А тут росіяни шастають, бахкає. Ми ходили у сусіднє село, через річку, з білими прапорами. Страшно було", – розповіла жителька Херсонщини Любов Чєрства.
За словами місцевих, у селі було багато тварин і воно було схоже на зоопарк.
"І кози бігали, і барани, і свині, і собаки, і коти. У нас тут як зоопарк був. І тягали воду з колодязів", – розповіла Наталія Колотуша.
Два тижні в окупації, холодний підвал і обстріли. Відтоді, зазначила пані Наталія, заболіло все, що раніше і не турбувало:
"Тиск, остеохондроз та ще багато чого. Аби хоч від цього вилікуватися, щоб серце й душа не боліли в нас".
У Людмили Алєксєєвої – тиск і підвищений рівень цукру. У свої 80 років вона десять кілометрів ішла пішки, тікаючи від загарбників:
"Між городами йшли БТРи, солдати російські з автоматами, стріляли в усі кінці. Не дивились, чи є люди, стріляли всюди. У 80 років таке перенести, як ми перенесли – дуже тяжко".
Усе хронічне загострилося від стресу та відсутності медикаментів, пояснив лікар швидкої Андрій Онищенко.
"Це в основному гіпертонічні кризи, застарілі радикуліти, артрити", – зазначив він.
Та люди чекають, з його слів, не стільки на медичну підтримку, як на добре слово:
"Самотні люди, пенсіонери потребують спілкування і підтримки. Не так ліків, як поспілкуватися. А інколи й пожалітися".
Попри те, що молодь полишила село, 30-річна Леся Тесля вирішила нікуди не їхати. І якщо продуктами більш-менш забезпечені, то медиків, додала вона, бракувало.
"Дякуємо лікарям за те, що вони є. Я думаю, якщо так продовжуватиметься, то життя в нашому селі налагодиться на краще", – зазначила вона.
У приміщеннях сільських рад, уцілілих амбулаторіях, а подекуди просто в машинах швидкої – так черкаські медики надають допомогу людям у звільнених селах. Та пацієнтів, з їх слів, небагато. Лише у цьому селі, де раніше було чотири сотні жителів, лишилося двісті.
Таку цифру назвала голова громади Людмила Костюк. Усе, пояснила вона, через те, що російські військові лишили по собі руїни.
"У нас у громаді дві амбулаторії працювали. Пошкоджені були обидві. Кочубеївську ми вже відновили. З п’яти ФАПів нині працює один", – розповіла вона.
Під час окупації росіяни оселилися в одній із місцевих амбулаторій. Про їхнє перебування тут тепер нагадують розбиті вікна та безлад у кімнатах.
Жодного вцілілого вікна не лишилося в цій районній лікарні, що в сусідній громаді. Валентина Шевченко живе через дорогу від медзакладу.
"Та здуріти можна. Бачили таке страхіття. Там ями, руїни, все розбито. Неможливо було зайти туди", – розповіла вона.
Попри відсутність належних умов та всі ризики, зазначив фельдшер Віталій Патлай, медики все одно виконуватимуть свою роботу:
"Хтось же повинен це робити. Це обов’язок кожного медика, кожного жителя нашої країни – допомагати людям".
Їздитимуть на визволені території ротаціями, зазначив лікар швидкої Андрій Онищенко.
"До тих пір, поки не відновиться вся система медична. Поки ми потрібні людям", – пояснив він.
Тим часом місцеві доставляють машиною продукти через річку, а по хліб приїжджають на тракторі. Усе кажуть, аби повернути в села людей і життя.
Повне відео:
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
Джерело – Суспільне
