Його автівка доставляє жінок з маленькими дітьми в різні точки України. На зворотному шляху Андрій завантажує повний салон "гуманітарки" і медикаментів за індивідуальними замовленнями.
Про свої маршрути розповідає у стрімах. Андрій Селецький у воєнний час став волонтером Червоного Хреста України. На своїй автівці з "плюсами", як він говорить, майже щодня вирушає з Нововоронцовки в різні точки України й області.
Андрій в мирному житті – історик за фахом, працює гідом в команді "ХерсON". Війна захопила його в Херсоні.
"Я зробив перші три дзвінки: дружині, бо вона з сином у Нововоронцовці, другий – шефу на роботу, третій дзвінок – воєнкому. Робота гіда передбачає дуже швидку реакцію і орієнтацію у кризових ситуаціях. У нас в команді до 20 гідів, тож ми швидко відреагували. Зібрались і почали вирішувати, чим ми можемо бути корисні. Виявилось, що терооборона перенасичена, тому вирішили допомагати мирному населенню, бо більшість була розгублена", - розповів Андрій Селецький.
Менеджери туристичної компанії спрацювали швидко. Тільки тепер замість організації турів і екскурсій вони спрямовували допомогу тим, хто потребував. З кожним днем війни ставало зрозумілим, що Херсон беруть в оточення. Андрію треба було вирушати до Нововоронцовки, де чекали дружина і син.
"Тут до мене почали звертатись люди, які були в Херсоні і їм треба було потрапити до Нововоронцовки, почали телефонувати, побачивши, що я стріми роблю, прямі ефіри. І я розумію, що запитів багато, а я один. Через Тягинку і Шилову Балку не проїхати. Я розумів, що треба топтати стежку степами, північ була більш-менш вільною. Були мами з малечею, не було часу думати, завантажившись, я почав свою місію з евакуації людей з різних місць, з різних регіонів. На п’ятий день війни я повернувся додому", - продовжив Андрій Селецький.
І тут, коли вже був вдома, у рідній Нововоронцовці, згадав, що був депутатом Бериславської районної ради. Після децентралізації райради втратили повноваження, але Андрій став до лав Червоного Хреста України і почав доставляти необхідне до різних куточків області.
"Я - з історичною освітою, і завжди селяни були сердобольними. У Новоронцовці зібрали гуманітарку. Стояло питання доставки цієї допомоги в якісь віддалені регіони. Почав комунікувати з Бериславською районною лікарнею, привозив продукти, виявилось, що в районі Шилової і в Бериславському морзі є наші "200-ті". Почав працювати ще в цьому напрямку. Берислав тоді був "сірою зоною". Орки періодично приїжджали до лікарні, забирали медикаменти, які туди завозив Червоний Хрест", - розповів волонтер.
Коли війна наблизилась до рідного селища, Андрій почав евакуювати людей з Новоронцовки. На степових стежках пошкодив автомобіль. І тут прийшла на допомогу команда з братами Білецькими, зібрали кошти на ремонт ходової. А з колесом допомогли незнайомі люди з шиномонтажки. Де б не був, говорить лише, що він з Херсонщини, і всі починають допомагати. У більш спокійні регіони доставляє людей, а по дорозі додому завантажує багажник і салон всім, чого так потребують люди у віддалених селах: дитячими ліками, харчуванням, засобами гігієни, медикаментами за індивідуальними замовленнями.
"Коли я їздив до Тернополя, то спустошив аптеки Хмельницького, Кропивницького, Тернополя, Кривого Рогу. Я привіз індивідуальних замовлень більше на 50 тисяч гривень. Заходжу до аптеки: "Анальгін є? Скільки? Давайте все". Запитують: "А навіщо?" "Я з Херсонщини". І все. Питань більше не було. Тільки люди чули у Вінниці, Кропивницькому, Умані, що я з Херсонщини, максимальну допомогу давали. Чимось намагались нагодувати. Моя машина - під червоними "плюсами". На наших блокпостах зупиняли: "Ви з Херсонщини?" - "Так", - "Давай нагодуємо". Максимальна допомога, максимальне співчуття", - каже Андрій.
Останній виїзд був до Дудчан. Село окуповане протягом трьох тижнів. Влада домовилась про коридор для Червоного Хреста. Андрій доставив ліки, засоби гігієни до села.
"Більшість знайомих в різних містах не працюють, а живуть волонтерами. Оця підтримка, оця згуртованість, оця людяність навіть у селах, де люди себе не ототожнюють з великою Україною, вона надзвичайно мотивує. Ми стали єдиним кулаком. Наскільки всі згуртувались для Перемоги. Кожен робить справу, яку може. Це дуже допомагає, полегшує життя в таких умовах", - говорить Андрій.
Читайте також:
- "Прокидаюсь від вибухів і вірю, що це скоро закінчиться" - записки з тимчасово окупованого Херсона
- "Сидимо у підвалі. Зараз би відігрітись, бо дуже холодно". Історія з окупованого села Херсонщини
- Громадяни США родом з Херсона збирають допомогу Україні
- "Більшу частину свого часу зараз приділяю волонтерству". Історія художника з Нової Каховки
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
