Херсонець Юрій Капарулін протягом року досліджував Голокост на території півдня України у Меморіальному музеї Сполучених Штатів Америки. По поверненні продовжив дослідження масового знищення євреїв у ІІ Світову війну. Разом з Олексієм Касьяновим зняв документальний фільм і продовжує новий проєкт.
Працюють історики над документалками з власної ініціативи і своїм коштом. Зараз 34-річний Юрій Капарулін успішно склав іспит на вступ до виші, вирішив отримати другу освіту - юридичну. Вирішив, що знання з правознавства допоможуть йому у дослідженнях подій геноцидів 20 століття.
"В Радянському Союзі формувалась політика пам’яті, яка говорила про те, що весь радянський народ як єдине ціле страждав в роки нацистської окупації. Власне, в Російській Федерації ця позиція просувається і до сьогодні. Виключаються будь-які погляди на унікальність окремих жертв. Такі люди, як роми, євреї, військовополонені масово, як пацієнти психіатричних клінік, вони всі знаходились у списку людей, які підлягали знищенню, вбивству", - розказує дослідник Юрій Капарулін.
Кандидат історичних наук, доцент Херсонського державного університету Юрій Капарулін досліджує події Голокосту в області й Херсоні. Обласний центр під час окупації був пограбований нацистами, архіви втрачені. Тому дослідник і скористався програмою стажування і вирушив до Меморіального музею Голокосту у США.
"Я написав проєкт, що я хочу вивчити на прикладі України, подав цей проєкт, здобув стажування і майже рік я перебував в США, працював з документами, з колекціями музею, таким чином продовжую цю роботу і сьогодні вже повернувшись до нашого міста", - каже чоловік.
Результатом досліджень став документальний фільм про Голокост у єдиному Єврейському національному районі, який був створений на Херсонщині 1927 року.
"Це була сільська місцевість, де радянська влада за підтримки міжнародних організацій почала створювати поселення для євреїв, яким пропонували приїздити, будувати свої будинки, займатись сільським господарством і жити своїм комьюніті, зберігати свою мову ідиш. На початку радянська влада не забирала і переважна більшість мешканців цього району, тих, хто не евакуювався на початку 41-ого року були вбиті", - розповідає дослідник.
Нині це селище Калинівське, яке нічим не вирізняється з-поміж інших населених пунктів Херсонщини. Є лише руїни синагоги і будинків, які зводили за кошти американської організації. За 80 років, саме стільки виповнюється цьогоріч, після трагедії час стер будь-які спогади. І зараз Юрій Капарулін з колегою розпочали роботу над новим проєктом "Невідомий Голокост".
"Зараз ми працюємо над таким документальним проєктом як "Невідомий Голокост", в якому хочемо розповісти про долю євреїв Херсона і інших категорій населення, які залишились в умовах окупації, саме військовополонених, тому що в місті були три великі табори для військовополонених, де вбивали людей масово, також ми хочемо розповісти про ромів, які мешкали в Херсоні, яких нацисти згідно зі своєю расовою теорію вбивали, також у нас є унікальна історія у селищі Степанівка. Ми намагаємось повернути пам'ять про цих жертв, про цих людей, адже історія міста вона не може складатись лише з радощів, якщо ми не будемо пам’ятати цих речей, ми завжди будемо під загрозою повторення. ому що історія Голокосту – це не історія про вбивства, якісь відбулись колись у минулому, а це історія про дискримінацію", - розказує Юрій Капарулін.
Історія не потрібна заради самих знань, говорить дослідник. Це потрібно, щоб не допустити повторення дискримінації за будь-яким принципом, бо з цього Голокост і починався.
Олена Ліщенко
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
