Херсонець Михайло Махов від початку бойових дій на Сході розпочав волонтерську діяльність. Чоловік за фахом мисливець, тому вирішив робити ножі на сокири. З Михайлом Маховим поспілкувались наші кореспонденти. Його історія - далі.
"Пам’ятаю, коли служив три роки, то треба було бути готовим до бою. В комплекті озброєння воїна був автомат, ніж бойовий, патрони. Я, так би мовити, почав потихеньку приносити одну сокиру, потім другу. Десь їх було 30 штук. Я думав - коли піду на пенсію, то зроблю музей сокири. А тут все так вийшло. Мої товариші приходили, я їм показував. Потім було таке оголошення: "У кого є сокири, то приносьте". Так я почав робити сокири з 2014-го року. Потихеньку так почав робити. Метал купував на Центральному ринку. Все заточую, а дерево розпилюю кругляком. Все вручну роблю. Чому я став волонтером? Кожна людина, яка живе на цій Землі, - вона повинна захищати цю землю. Це закон природи. Я допомагаю тим хлопцям, можна їх так назвати, тим воїнам, бо вони мене захищають. Хочу, щоб вони відчували, що вони не одні там, а є підтримка з тилу", - говорить волонтер Михайло Махов.
Галина Уманець - теж волонтерка:
"Коли з військової частини телефонують наші хлопці з передових позицій, то пан Михайло завжди передзвонює мені. Емоції переповнюють. Ще більше: коли я розповідаю, як хлопці приймають його гостинці, – це настільки позитивно. Я вклоняюся перед такими волонтерами. Поважні люди, ми повинні їх знати, дякувати їм, бо кожен волонтер вкладає величезну частку в нашу перемогу".
Анна Тонг, Ігор Педченко.
Джерело – Суспільне
