Програмістка за освітою Тетяна Болгарова після окупації Криму переїхала до Херсона і захопилась гончарством. Сама навчилась цьому мистецтву, відкрила свою майстерню. Два роки тому почала працювати з родинами, які виховують дітей з інвалідністю, вчила їх працювати з глиною. Облиті кольоровою глазур’ю, дивовижні квіти, фантастичні риби, квітуча сакура створюють у чотири руки, - розказує Тетяна Суспільному.
"Всі оці роботи на столі вони виглядали ось так, сіренька, потім розфарбовувала, теж фарби неяскраві, і ще не зрозуміло, що ми робимо. Коли дівчата бачать отаку роботу це зовсім інше. Це робила Віка і я на все життя запам’ятала її посмішку, коли вона побачила, що виходе, що получається. І більше зацікавлені уже, працюють із задоволенням. Перші роботи взагалі ми по малюнку робили, звикали до глини. І все не так було. Це дівчата Маша і Віка вони вже займаються другий рік. Тому вони до глини вже звикли і тому ми вже почали ну розфарбовувати підглазурними фарбами і покривати поливою. Перші роботи ми розмальовували гуаш кою, просто звикали".
Мама дівчинки з аутизмом Наталія Якубенко говорить, її донька більше року відвідує майстер-класи. Дізнались випадково через знайомих:
"Ми приходимо сюди раз в тиждень, два рази на тиждень. Моїй Вікулі дуже подобається тут така спокійна атмосфера, творча атмосфера, і робота з глиною для дітей-аутистів вона приємна, тому що глина сама по собі вона тактильна, м’яка. Віка тут дещо заспокоюється, мабуть також і те, що Тетяна Болгарова вона має такий спокійний, врівноважений характер і це впливає на мою Віку, вона приходить і розуміє, що тут будемо працювати, вона налаштовується і вони створюють шедеври".
Тетяна Болгарова розказує, що деякі теми з’являються випадково, наприклад тема квітів:
"Це от перша робота у нас була, ми просто спробували. Я не можу пояснити. Воно прийшло просто в процесі. Перша квітка це Маша робила, це вже друга – Віка, вони різні. Техніка одна, а квіточки виходять різні. Потім – квіти, квіти…сад квітне, ми ще спробували насіння зробити, а ще в мене є хлопчик Яник. У нас з ним рибна тематика, це в нас друга рибка, вона зараз в пічці буде випікатись, така свіженька, ще мокра. Просто випадково народжується в процесі якби робимо без малюнків, така творчість, справжня творчість".
Мама Марійки Гайдай Наталія сподівається, що навички гончарства, допоможуть її донці в майбутньому:
"Може в майбутньому для Марійки це буде і професійний напрямок розвитку, тому що в неї аутизм, сенсорна аулія, і ніякі професійні навички, зв’язані зі спілкуванням неможливі, і зараз вже є така законодавча база для людей з ментальними вадами підтримуване проживання або денне перебування і ми з групою батьків, які мають підлітків, які закінчують школу, дуже переймаємось їхнім майбутнім і я вважаю, що гончарство – це один з таких вагомих напрямків, в якому могли б такі люди в подальшому реалізуватись і якось свій час проводити".
Тетяна Болгарова говорить, раніше, до переїзду до Херсона, гончарством не займалась. Була програмістом і створювала сайти.
"Освіта в мене інженерна. І це все випадково, це Херсонщина винна. Я побачила на "Зелених хуторах", як працює гончар, і все, і попала. Це було в 16-му році, потім я виграла грант від Великобританії і отримала гончарне коло, вчилася сама, поступово потім пічку купила, потім ще один грант отримала, потім виникла маленька майстерня. Потім сюди переїхала, трошки вже побільше приміщення, поступово, потрошку, не відразу закохалась в гончарство. Горнятка, піалки, мисочки – це Херсонщина, вона надихає на творчість таку теплу, яскраву".
Олена Ліщенко, Олександр Шепель.
Джерело – Суспільне
