Від початку цього року було евакуйовано 784 тіла вбитих окупантами цивільних жителів правобережжя Херсонщини. Та за кожною цифрою – трагічна історія окремої родини.
Як повідомляла «Гривна», посилаючись на слова начальника ХОВА Олександра Прокудіна, до процесу евакуації тіл загиблих залучені місцева влада, волонтери, поліція та медики. Оскільки йдеться про міста й села в червоній зоні, куди їхати дуже небезпечно через загрозу обстрілів, вивезення тіл є надто складним процесом.
Очільник області надав інформацію про евакуацію лише 294 тіл загиблих. Зокрема, найбільше вбитих вдалося вивезти силами поліції (124) та районних військових адміністрацій (111). Ще 32 тіла евакуювали волонтери, а 27 – бригади екстреної допомоги.
Але сухі цифри не можуть передати всю трагічність ситуації, коли вбита окупантами людина декілька днів лежить просто неба, її рідні, які раніше виїхали, знають про цю смерть, проте нічого не можуть вдіяти… Куди стукати? До кого звертатися? Чи самим, наплювавши на небезпеку, їхати по тіло?
Бериславський район
Найбільше інформації про евакуацію вбитих жителів Херсонщини в соцмережах та в новинах поступає з Бериславського району. Поліція постійно звітує про такі рейси, також про них повідомляє і місцева влада.
Ось, наприклад, допис начальника Бериславської МВА Олександра Алчієва від 14 серпня:
«Сьогодні наші працівники вчергове вивезли до Нововоронцовського моргу тіла двох людей, які загинули в селищі Шляхове.
На жаль, така робота стала невід’ємною частиною обов’язків співробітників Бериславської міської ради, адже наша громада щодня перебуває на лінії вогню. Лише з початку 2025 року до відділення моргу Нововоронцовської ЦРЛ було доставлено 48 загиблих та померлих мешканців Бериславської громади. 14 з них були поховані за кошти місцевого бюджету, бо від них відмовилися рідні.
Війна забирає не тільки майно – вона відбирає найцінніше: життя наших людей. Щиро дякую нашим працівникам за сумлінну та важку працю. Вони виконують цю непросту і болючу роботу, ризикуючи собою в небезпечних умовах».
Евакуація тіл загиблих у Бериславському районі. Фото: фейсбук/Олександр Алчієв
Херсонський район
Натомість про евакуацію загиблих у Херсонському районі майже нічого не відомо. Увесь трагізм можна лише уявити з дописів у соцмережі херсонського волонтера Андрія Петухова, відомого за псевдо Боксер. Він та його команда на власний страх і ризик їдуть у села червоної зони й вивозять і живих, і мертвих.
Історія останньої евакуації команди Боксера тіла вбитого молодого жителя села Станіслав є свідченням того жахіття, яке насправді відбувається в майже покинутих населених пунктах прибережної зони.
Від смерті до поховання – 9 днів пекла
Про загибель 36-річного жителя Станіслава стало відомо 9 серпня – цього дня його тіло на його власному подвір’ї знайшла сусідка. Чоловік був убитий 6 серпня – окупанти скинули на нього вибухівку з дрона. Про це на своїй сторінці в соцмережі повідомив колишній голова Станіславської громади Іван Самойленко.
Його допис датований 13 серпня, і на той час тіло вбитого так і лежало на подвір’ї, його ноги вже почали гризти його ж собаки. До всього ще варто додати нестерпну спеку, характерну для Херсонщини, кров, рої мух – навіть уявити страшно цю картину…
Із допису ексголови ОТГ зрозуміло, що тоді ж, 9 серпня, про смерть чоловіка повідомили сільську військову адміністрацію та начальника Олександра Бабуцького.
13 серпня Бабуцький відповів (у коментарі до допису Прокудіна в соцмережі про закупівлю РЕБу для бійців), що безпекова ситуація не дозволяє оперативно доставляти тіла загиблих в морг. За його словами, Станіславська СВА вирішує питання щодо евакуації вбитого чоловіка спільно з поліцією та із залученням волонтерів.
Скриншот повідомлення Олександра Бабуцького. Фото: фейсбук/Олександр Прокудін
Зрештою, через 9 днів після вбивства тіло чоловіка таки вивезли. Здійснила це команда волонтерів Андрія Петухова. Про це Боксер написав на своїй сторінці в інстаграмі та виклав відео цієї евакуації.
«36 років. Чоловік, який залишався у своєму селі, бо хотів бути поруч із тими, хто не виїхав. Він допомагав іншим, він рятував, наскільки міг. І загинув від російського дрона.
Дев’ять днів його тіло лежало просто неба. Дев’ять днів, поки ніхто не міг забрати його додому. За цей час собаки, його ж собаки, почали гризти свого господаря. А коли ми нахилили його тіло, я вперше в житті побачив те, що навіть важко описати словами…
Це страшно. Це боляче. Це залишається перед очима і потім ще кілька днів ти бачиш все це в своїй голові. Я вперше відчув такий холод усередині», – написав волонтер.
Ця страшна історія – лише невелика частина того жахіття, яке насправді відбувається в селах прибережної червоної зони Херсонщини. Там оголошено обов’язкову евакуацію населення, однак силою ніхто нікого вивозити не буде. Тож у цих селах залишається ще чимало людей. Кожен із них може стати жертвою ворожого обстрілу й повторити долю цього чоловіка зі Станіслава – на жаль, такі страшні реалії прифронтової Херсонщини…
Джерело – Гривна
