Провідний аналітичний центр США Hudson Institute опублікував матеріал про досвід Херсонщини після деокупації і порадив країнам НАТО взяти його до уваги.
21 липня на сайті Гудзонівського інституту була опублікована стаття старшого наукового співробітника Люка Коффі під назвою «Чому країнам НАТО варто вивчити досвід Херсонської обласної військової адміністрації».
- ДОВІДКА. Hudson Institute (Гудзонівський інститут) – американський консервативний неприбутковий аналітичний центр, що базується у Вашингтоні. Створений у 1961 році. Спеціалізується на дослідженнях і аналізі, що сприяють глобальній безпеці, процвітанню та свободі.
Основою публікації стали методичні рекомендації, розроблені Херсонською ОВА. Автор висвітлює конкретні рішення місцевої влади Херсонщини, помилки й висновки. Усе це, наголошує він, може стати в пригоді країнам НАТО, щоб бути готовими до викликів війни.
У вступній частині Люк Коффі розповів, яким чином була проведена аналітична робота, а також кому в Європі варто вивчити досвід Херсонщини:
У листопаді 2022 року українські війська звільнили правобережну частину Херсонської області після 8 місяців російської окупації. На звільненій території військові побачили зруйновану інфраструктуру та гуманітарну катастрофу. Українська влада мала діяти швидко, аби підтримати повернення внутрішньо переміщених осіб до регіону.
Уряд України створив орган управління – Херсонську обласну військову адміністрацію, яка з того часу провела вражаючу роботу з відновлення базових послуг і повернення бодай часткового нормального життя в умовах, коли регіон досі залишається зоною активних бойових дій.
Цей аналітичний документ визначає основні уроки, яких навчилася військова адміністрація. Автор збирав інформацію через регулярну комунікацію та інтерв’ю з представниками Херсонської ОВА. Під керівництвом Олександра Прокудіна адміністрація поділилася аналітичними матеріалами, надала доступ до даних і документів, а також сприяла проведенню місії зі збору фактів безпосередньо на місці у березні 2025 року.
Місцеві посадовці та політики в регіонах, що межують з Росією та Білоруссю, уже зараз мають розпочати планування, щоб у разі кризи або збройного конфлікту забезпечити безперервне функціонування критично важливих послуг. Цей документ покликаний слугувати для них практичним посібником.
Далі Люк Коффі подає коротку історичну та географічну довідку про Херсонську область, а також порівнює ситуацію в регіоні до повномасштабного вторгнення РФ та нині, після звільнення правобережної частини. Він детально описує, яких руйнувань та збитків було завдано ворогом на правобережжі Херсонщини внаслідок обстрілів та підриву дамби Каховської ГЕС. Сьогодні, пише автор, життя в Херсоні вирує як під землею, так і на поверхні, попри те, що окупанти продовжують завдавати ударів:
У багатьох частинах Херсона життя перейшло під землю. Обгоріла й напівзруйнована будівля може приховувати вхід у повноцінну, сучасну лікарню під землею. На поверхні місцева влада невпинно працює над підтримкою базових послуг, забезпеченням роботи громадського транспорту й залізничних перевезень (де це можливо), а також переконує іноземних інвесторів розглядати можливості, які навіть у воєнний час пропонує регіон.
Автор публікації наголошує, що досвід Херсона може стати надзвичайно важливим для посадовців в інших регіонах Східної Європи, зокрема в країнах-членах НАТО. У разі війни з Росією існує ймовірність, що частина території цих країн може опинитися в окупації. Після звільнення ці території можуть зіткнутися з викликами, схожими на ті, які довелось подолати Херсонській ОВА. Тож приклад Херсона може слугувати цінною моделлю для наслідування, зазначає Люк Коффі.
У перші дні після звільнення адміністрація Херсонщини опинилася перед низкою критичних викликів, маючи обмежені ресурси для їх вирішення. Як один із перших великих регіонів, звільнених українськими силами, Херсон привернув значну міжнародну увагу та пильну оцінку. Водночас на рівні держави точилася запекла конкуренція за ресурси: пріоритетним напрямком залишалося відновлення навколо Києва, а невдовзі очікувалося й звільнення Харківщини, що ще більше ускладнило ситуацію з ресурсами. До того ж російські війська залишили по собі масштабні руйнування цивільної інфраструктури.
Ще один фактор – бажання тисяч українців, які були вимушено переміщені з Херсонщини, повернутись додому. Це створило додаткове навантаження на місцеві служби, які намагалися якнайшвидше відновити базові послуги.
Українська влада оперативно визначила 6 найважливіших сфер, які необхідно було відновити першочергово:
Електропостачання. Після звільнення стало зрозуміло, що енергосистема перебуває в критичному стані. Усі великі підстанції були відключені, а окупаційні російські війська під час відступу розграбували, вивели з ладу або знищили значну частину електроенергетичної інфраструктури.
Водопостачання. У місті Херсон та навколишніх населених пунктах централізоване водопостачання було відсутнє. Насосні станції були пошкоджені або залишилися без електроенергії, багато трубопроводів протікали. Окупанти свідомо знищували цю інфраструктуру.
Газопостачання. Українські сили виявили, що російські війська демонтували багато газопроводів на металолом. Крім того, з міркувань безпеки під час бойових дій українські посадовці відключили подачу газу в деяких районах. У результаті – значна частина населення залишилася без можливості готувати їжу чи опалювати помешкання в умовах наближення зими.
Мобільний зв’язок та доступ до інтернету. Росіяни пошкодили або викрали значну частину телекомунікаційної інфраструктури Херсона. Відсутність електроенергії ще більше ускладнила ситуацію.
Транспортна інфраструктура. Відступаючи, російські війська зруйнували багато малих мостів у межах області. Основні дороги були пошкоджені, завалені уламками, знищеною технікою та автомобілями. Багато територій були щільно заміновані. Громадський транспорт не працював, а всі залізничні сполучення з іншими регіонами були перервані.
Соціальна інфраструктура. Необхідно було терміново відновлювати роботу шкіл, лікарень та органів місцевого самоврядування. Багато будівель було зруйновано під час бойових дій. Російські війська використовували деякі з них як казарми або склади – перед відступом такі об’єкти часто грабували або знищували. Із лікарень було викрадено цінне медичне обладнання. Масове переміщення населення спричинило дефіцит кадрів, особливо серед фахівців.
Окрім цього, додає автор, ХОВА паралельно змушена була працювати над десятками менш масштабних, але не менш важливих завдань. Серед них – відновлення аграрного сектору, створення укриттів для захисту цивільного населення, документування та збереження історичних архівів, відновлення роботи правоохоронних органів.
Люк Коффі зазначає, що під час спілкування з представниками місцевої влади в Херсоні та аналізу їхніх документів було виокремлено декілька ключових ідей. Їх використовують під час відновлення Херсонщини, й вони можуть стати відправною точкою для країн НАТО.
Перше – необхідно правильно сортувати потреби одразу після звільнення територій.
Важливо, щоб посадовці оперативно визначали пріоритети інфраструктурного відновлення за ступенем їхньої критичності. Наприклад, у Херсонській ОВА спочатку відновлювали електропостачання для лікарень, водо- й теплопостачальних об’єктів та центрів зв’язку – лише після цього для житлових будинків. […] Херсонська адміністрація дійшла висновку, що у відновленні публічних послуг потрібно керуватись принципом: спочатку критична інфраструктура, потім побутове споживання. Неможливо зробити все одночасно.
Друге – не варто недооцінювати складність розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів.
Ці дії є необхідною передумовою для відновлення публічних послуг і повернення до нормального життя. […] Розмінування має ключове значення особливо під час відновлення транспортних сполучень і газопроводів у нещодавно звільнених районах.
Третє – підземні укриття мають вирішальне значення для безпеки та забезпечення життєдіяльності.
Херсонська ОВА інвестувала значні ресурси у створення підземних споруд, пристосованих до потреб лікарень та закладів освіти. Крім того, значна частина щоденної роботи адміністрації здійснюється саме в підземних приміщеннях. Але такі об’єкти були надзвичайно дорогими та вимагали складних інженерних і логістичних рішень. Тому органам влади в прикордонних регіонах варто заздалегідь планувати або навіть будувати подібні об’єкти, або хоча б мати чіткі плани швидкого зведення укриттів у разі надзвичайної ситуації.
Далі автор перераховує конкретні рекомендації для місцевих і регіональних органів влади прифронтових регіонів НАТО, які базуються на досвіді херсонських чиновників. З-поміж іншого він радить залучати представників регіональної влади Херсонщини для обміну досвідом, а також направити цивільних спостерігачів з Європи до Херсонщини – «для здобуття практичного досвіду роботи у військово-цивільному середовищі».
Херсонська ОВА здобула ці уроки дорогою ціною. І хоча Україна наразі стримує російське вторгнення, посадовці у Східній Європі не можуть виключати розширення агресії. Щоб максимально використати досвід та стійкість України, інші прифронтові держави повинні вже зараз готуватися до можливої окупації.
Повний переклад аналітичної статті «Чому країнам НАТО варто вивчити досвід Херсонської обласної військової адміністрації», підготовлений пресслужбою ХОВА, доступний за посиланням.
На головній світлині: в’їзд у Херсон після деокупації, листопад 2022 року. Фото: фейсбук/Дмитро Скороходов
Джерело – Гривна