Син і чоловік херсонки Тетяни Висоцької з 2022 року перебували в російському полоні. Син потрапив на обмін, а чоловік залишився, бо він – цивільний полонений, яких Росія не квапиться віддавати.
Віктор Висоцький – один із тисяч цивільних українців, які нині перебувають в російському полоні. За офіційними даними, станом на травень 2025 року країна-агресор утримує понад 14 тисяч цивільних полонених з України. Серед них – сотні жителів Херсонщини.
Повернення цивільних з російського полону – надскладний процес, адже немає процедури обміну цивільних, такої як існує при обміні військовими. В Україні немає цивільних полонених росіян, відповідно наші цивільні полонені перебувають у росіян у статусі заручників.
Днями в Стамбулі Україна та РФ домовилися про обмін усіма тяжкохворими військовополоненими та особами віком до 25 років. Щодо цивільних – питання відкрите…
Водночас серед 120 цивільних бранців, яких нещодавно повернули в межах обміну 1000 на 1000, був принаймні один житель Херсонщини. Тож родини, близькі яких теж є цивільними полоненими, не втрачають надію…
Тяжкою історією своєї родини херсонка Тетяна Висоцька поділилася із землячкою та тезкою – популярною українською телеведучою Тетяною Висоцькою. Нагадаємо журналістка СТБ від початку великої війни на своїй сторінці в соцмережі веде рубрику #ХерсонськіГолоси, де ділиться історіями земляків.
«Спочатку я посміхнулася як побачила, що до мене постукалася в друзі повна тезка – Тетяна Висоцька. Зайшла на сторінку і виявилося, що це не лише землячка, а й мама захисника, який повернувся з полону. До всього, її рідна Кіндійка – це околиці Дніпровського району Херсона, де дім моїх батьків. Ви щодня чуєте ці назви у воєнних зведеннях через обстріли.
А потім Тетяна написала мені. І я заклякла – перед болем і витримкою цієї жінки. Тож увага, попереджаю! Зараз буде дуже важливий і дуже болючий допис. Тим не менше, родина просить про інформаційну підтримку, і це в наших силах – в ситуації жахливого безсилля», – написала телеведуча та опублікувала лист від пані Тетяни.
Далі – пряма мова.
«Обмін чоловіка в останню мить відмінили, а син поїхав додому»
До Вас звертається Тетяна Висоцька, мешканка Херсона.
Моє пекло почалося 12.04.2022, коли син Павло, тоді ще 20-річний матрос, потрапив у полон при обороні м. Маріуполь. Тривалий час про нього не було жодної інформації. Потім біда в Оленівці (шукали в списках загиблих…). Довгі три роки абсолютної невідомості, молитов і сліз. І це не все.
Чоловік потрапив у полон 28.06.2022. До нас приїхали росіяни і всіх поставили до стіни обличчями… Під боком у молодшого сина було дуло автомата, Дімі було тоді 16… Боковим зором бачила, як били чоловіка… Коли впав і втратив свідомість, били ногами по голові… Ледь живого військові рф вивезли в невідомому напрямку.
Чоловік Віктор в минулому військовий АТО, демобілізований ще в 2020 році за станом здоров’я. А в окупованому Херсоні тоді були облави на АТО-шників. Про його полон дізналися аж в листопаді 22 року. 5 місяців невідомості.
Потім син і чоловік тривалий час перебували разом в одній із колоній «ДНР». Їх розділяли кілька камер. Коли спільні побратими сказали Павлу, що його батько поруч, він не повірив, адже вони не єдині полонені Висоцькі. Коли Паша нарешті побачив батька, не повірив своїм очам. Перед ним стояв худий, старий, згорблений дід… Від атлетичної, підтягнутої статури і свіжого обличчя не лишилося і сліду…
Чоловік розповідав синові, що аби трохи відволіктися від тюремних буднів і сумних думок, став проектувати перебудову нашої оселі, коли в Херсоні настане мир. Бо коли думаєш про щось хороше, воно швидше настає. Розрахував абсолютно все: ремонтні роботи всередині дому, альтанку і гойдалку в дворі, якими квітами засадить квітник перед хатою, які дерева оновить в садочку. Чоловік дуже любить троянди. Доглядати за ними нікому не довіряє. Планує урізноманітнити асортимент в квітнику.
В кінці 24 року возили їх обох на обмін, але у відповідальний момент автобуси розвернули назад в колонію…
І от уже в квітні 25 року знов затвердили на обмін двох, але останньої миті чоловіка відмінили, А СИН ПОЇХАВ ДОДОМУ! 19 квітня 2025 року під час 63 обміну полоненими, мій син, матрос Висоцький Павло Вікторович ПОВЕРНУВСЯ В УКРАЇНУ!
Павло Висоцький в межах обміну повернувся додому з російського полону. Фото із соцмереж
Зараз син проходить реабілітацію на Київщині. Після трьох років катувань, цькування собаками, тортур електрострумом, вона буде тривалою…
Перед від’їздом сина батько сплів йому з капронових ниток мотузочок для хрестика. Цей подарунок Паша досі носить з любов’ю.
З чоловіком біда… Має погіршення здоров’я (сильно схуд, постійні головні болі внаслідок побиття, екзема по всьому тілі, яка постійно кровоточить, значне погіршення пам’яті (не пам’ятає елементарного).
Мала сподівання на обмін 1000 на 1000, міняли аж 120 цивільних, адже мій чоловік має статус ЦИВІЛЬНОГО ПОЛОНЕНОГО, але…
З Координаційний штабом листуюсь систематично. Беру участь в онлайн-конференціях. Тож ускладнює ситуацію те, що чоловік ЦИВІЛЬНИЙ полонений, а їх міняти дуже важко. Навіть не зважають, що він три роки в полоні і здоров’я погіршилося…
Всю інформацію дізнавалася від звільнених хлопців. А про чоловіка – від сина зокрема. На мої численні письмові звернення маю однотипні відповіді «Російська сторона відмовляється у видачі Вашого рідного». Та й таке.
Трохи про нас. Ми з чоловіком Віктором одружилися у січні 2001 року. Через рік народився наш первісток, Павло, а в 2005 – Дмитрик. Віктор – турботливий чоловік, гарний господар і люблячий батько. Немає такої роботи вдома, щоб він з нею майстерно не впорався б!
Останнє місце роботи – “Херсонобленерго”, газозварювальник. Пішов в АТО у 2016 році. Служив у тому ж військовому підрозділі, де і син. За відсутності батька і хлопці рано подорослішали. Були слухняними, підтримували, допомагали по господарству. І хоч Віктор звільнився з лав ЗСУ ще у 2020 році за станом здоров’я, росіян це не зупинило.
Я, молодший син і мама змушені були поїхати з Херсона… Рідна хата і робота (КАБи по Онкоцентру в грудні 2024 року) серйозно пошкоджені. Я зараз у Рівному. Працюю в Рівненському протипухлинному центрі. Молодший син Дмитро вчиться в місцевому університеті на перекладача.
Сумуємо за Херсоном, але вертатися нікуди… Оселя пошкоджена, прилітало двічі. Живемо за пару вулиць біля Антонівського мосту… То “літає” там постійно і всяке. Якщо не стане гірше, думаю, колись відновимо…
Сподіваюся, пані Тетяно, що Ви розкажете суспільству історію про нас. Цивільних херсонців, які в полоні вже три роки, доволі багато. Херсонські медіа та військова адміністрація мають постійно нагадувати Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими про них. Херсонці, цивільні бранці рф мають якнайшвидше повернутися в Україну!
ТОМУ ПРОШУ ВАШОЇ ДОПОМОГИ ЗРОБИТИ РОЗГОЛОС, АБИ ПРИВЕРНУТИ УВАГУ ДО МОГО ЧОЛОВІКА. Мовчати не можна, тоді вони стануть тінню. А це живі люди, понівечені, закатовані, ледь животіють, але люди, які хочуть додому…
Я хочу повернути чоловіка додому ЖИВОГО, а не його понівечене тіло.
На головній світлині: Тетяна Висоцька з чоловіком Віктором. Фото з родинного архіву
Джерело – Гривна
