На тлі розмов про перемовини, припинення вогню й навіть про можливість встановлення перемир’я в інформаційному просторі знову активізувались обговорення того, за яких умов до України можуть повернутись біженці. Для Херсонської громади, яка з 2022 року втратила понад дві третини свого населення, це питання вкрай актуальне.
За даними онлайн-дослідження, проведеного Фондом громади міста Херсон «Захист», основною умовою повернення херсонців у місто є безпека. Серед інших найважливіших причин – відновлення роботи всіх медичних закладів (62%), пошкоджених та знищених будівель (61%), роботи промислових об’єктів (57%), а також шкіл та дитячих садочків (53%).
Власна нерухомість, житло є основним мотивуючим фактором повернення, і цей показник залишається стабільно високим: у серпні 2024 він становив 89%, а у квітні 2025 – 85%.
Херсонка Ірина вимушена була виїхати з дитиною з Херсона. Зараз проживає у Великій Британії. Вона каже:
«Коли мене питають – чому не хочете повернутись в Україну, їхати в село? Мовляв, у нас тут хати стоять пусті, школа є. Відповідаю – хоч завтра приїду, тільки ви ту хату на мене оформите? Вона ж пуста, ніхто не живе. Я приїду, буду вчити ваших дітей (я вчитель математики/інформатики/фізики), хату відновлю, зроблю під себе, роботи не боюсь, хоч і все життя жила в місті. А ні, хату не оформимо, бо в неї хазяїн є, він десь там, чи в місті, чи закордоном – приїде та продати захоче. От і відповідь. Тут, у Британії, хоч і орендоване, але захищене зі всіх сторін контрактом житло, закони реально працюють. Навіть диплом мій визнають – працюй, живи, радій життю. За школу не плачу нічого, харчування в школі безкоштовне, гуртки – безкоштовні (не всі, але є), а ті, що платні – будь ласка, дай нам рахунок і виписку з банку, ми тобі повернемо 85%, бо в цей час ти маєш змогу працювати, а дитина розвиватися. І це – норма, це працює».
Також Ірина поділилася враженнями про систему освіти у Великій Британії:
«Справедливо буде зазначити, що є платні школи. Я бачу освіту тільки з боку батьків. Три роки тому не зорієнтувалась вчасно, а зараз трохи вже пізно, але інші жінки з нашими дипломами працюють, і вже мають досвід вчителів. Задоволені. У Британії канікули для всіх: школа просто закривається. Дитина вчиться не сама, а з асистентом, програма інша, але якісна. Школа – другий дім на 6 годин в день. Потім ти ідеш в сім’ю і забуваєш про школу. Особливі діти вчаться разом зі всіма і у кожного є свій асистент. Тобто вчитель пояснює всім, а асистент допомагає деяким. Вчитель – бог. Моя донька всіх своїх вчителів обожнює, і вони всіх пам’ятають. Як зустріне в супермаркеті – розмова на хвилин 10 мінімум. Домашні завдання в молодшій школі в спеціальному додатку, і вони для дітей, а не для оцінок. Тобто зробив – молодець, ні – як хочеш, або може тобі допомогти? Тоді той асистент приділяє час для домашнього завдання. Я взагалі не знаю що там відбувається в школі в будні дні. Тільки як якісь ярмарки, свята, то залучені всі. Багато поїздок до музеїв, парків. Як маєш змогу оплатити – дякуємо, як ні – все одно дитина їде. Система освіти інша, її не можна порівнювати з Україною, але вона дієва на 200%».
Є деякі спостереження щодо податків та медицини. Ірина розповіла:
«Податки високі, особливо для тих, хто багато заробляє (в мене стандарт – 20%). Послуги дорогі і довгі – викликати електрика достатньо дорого і довго, але то не моя проблема, а хазяїна квартири. Електрика, газ, вода – достатньо дорогі, але я маю змогу їх оплачувати самостійно. Жорсткі закони щодо дітей: я можу працювати, поки дитина в школі, саме тому є багато післяшкільних клубів (ті самі, які працюють за схемою «повернемо 85%» вартості). Медицина якісна, але повільна. Дуже. Але ж якось вони живуть до 90 років. Може, саме тому, що на кожний чих не біжать до лікаря? До речі, ліки для дітей безкоштовні, стоматолог також (це при тому, що всі стоматологи приватні). Для мене – мінімальна оплата. Якщо приймаєш ліки постійно, наприклад, через діабет, то все безкоштовно. Навіть наліпку поставлять на руку і кожен місяць будуть міняти».
Ірина каже, що життя у Великій Британії не ідеалізує. Є плюси і мінуси. Але плюсів набагато більше, вважає жінка.
Досвід українців, які вимушено потрапили за кордон, різний. Хтось повертається, тому що не зміг адаптуватися. Хтось, як і багато опитаних фондом «Захист» херсонців, планує повернення за певних умов.
Найперше – нехай закінчиться війна, кажуть майже всі.
Фото ілюстративне, shutterstock.com.
Джерело – Гривна
