Після кожного обстрілу, КАБа, дрона, наші люди саджають квіти, лагодять зруйноване, годують котиків-песиків, працюють, малюють, бо найстрашніше втратити Віру та Надію… Ми не втратили!
***
Давайте на чистоту і правдиво глянемо на події в місті Херсоні. По перше, ворог який воює проти України, це не «чмоні». Це мотивовані проти Українців професіонали своєї справи. Ось і зараз на Херсонському напрямку фронту зʼявились добре навчені оператори дронів ворожої армії. Які зуміли взяти під свій контроль усі райони міста. Вороги у цій справі не поступаються нашим пілотам Мадьяра.
Треба визнати, що їм це вдалося дуже швидко зробити по причині відсутності розпіареного владою неіснуючого антидронового щита. Містяни під великою загрозою як були, так і залишилися один на один із цією небезпекою на одинці.
Уважно потрібно ставитися до своєї безпеки. Слухайте небо. Якщо щось летить і жужить, то знайте! То не Карлсон, який живе на даху. То машина, яка несе горе. Хто не розуміє , що воно таке, пропоную просто погуглити. І ви станете більш підготовлені, для того щоб зберегти своє життя, а не стати жертвою полювання ворога. Як мені стало відомо, у ворога в підрозділі операторами є і жінки.
Хоча в голові не відкладається, як жінка – матір, або майбутня матір, скеровує пекельну «іграшку» на авто швидкої допомоги, або на літню бабцю, котра суне до магазину по хліб. На ту бабцю, яку «люблячі» родичі залишили у місті охороняти їх житло від мародерів.
Місто повністю під контролем розвід дронів. Якщо ви читаєте, що в якомусь районі висока активність розвід дронів, то знайте, що там буде обстріл або прильоти КАбів. Звертайте увагу, на яких вулицях їх активність дуже висока, це перший «дзвіночок», що при можливості треба прийняти всі заходи безпеки від можливого удару артилерії ворога або авіаційного удару. Памʼятайте! На Бога надійтеся, але і самі не плошайте, щоб не стати черговою жертвою.
***
Нотатки з життя у карантині здаються тепер такими смішними. А тоді було не до сміху. У мене наразі є якісь вірусні прояви – горло, ніс, голова, та на фоні того всього, що несеться у нас і в світі, то такі дрібниці. Тож все пізнається у порівнянні.
***
Вони б’ють не лише по стінах – вони б’ють по пам’яті.
У мережі з’явилися кадри нищівних наслідків чергового російського удару. Палає і стогне село Веселе на правому березі, постраждала вулиця Свиридова та територія винзаводу князя Трубецького – історичної перлини ХІХ століття.
Ці стіни бачили імперії, війни й епохи… але не витримали варварства XXI століття.
Руйнується не просто архітектура – знищується культурна пам’ять, перлина нашої Бериславщини.
***
На превеликий жаль, в Україні ще дуже багато тих, хто вважає, що мова – це тільки засіб спілкування, а не державний національний символ, якими є, зокрема, і герб, і прапор. Говорити, що мова – це лише засіб спілкування, те саме що сказати: “Прапор – це шматок тканини”.
***
Обожнюю пору року, коли квітне бузок … Особливо, херсонський, – такий солодкий і ніжний та водночас трохи гіркий.
Гіркий пам’яттю про мир, щастя, дитинство, молодість, любов…
Заплющую очі та вдихаю повітря, сповнене ніжністю квітів бузку, що буяє та паморочить в голові, та Дніпра, що доповнює цей найдорожчий парфум світу.
Джерело – Гривна
