Останні дні лютого назавжди закарбувались у пам’яті українців, як початок повномасштабної кривавої війни, розв’язаної рф, проти нашої країни. Та поруч з трагічними подіями на сторінках історії нашої держави з’явились і приклади мужності, відваги, честі та гідності – це вчинки людей, які виступили проти агресора та стали на захист рідної землі. Так, на захист Херсона стали тероборонівці. Саме вони давали відсіч окупантам у перші дні повномасштабного вторгнення.
Запеклі бої точилися 6 днів до 1 березня. Тоді ж відбулися найгероїчніші та водночас найтрагічніші події при обороні Херсона. У Бузковому парку та Херсонському ліцеї під час нерівного бою з російськими окупантами загинули щонайменше 24 тероборонівці. Вони вступили в бій попри незручне місце та значну перевагу росіян.
У переддень річниці трагедії у Бузковому парку згадуємо хронологію тодішніх подій при обороні міста. Присвячений цьому допис опублікований на сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ. Цитуємо його повністю та без змін.
Херсон. Останні оборонці міста
«Херсон здали без бою!» Протягом 2022-го року цей вигідний росії наратив поширювався соцмережами. Окупантам було важливо було з одного боку переконати, що їх ледь не з квітами зустрічали, а з іншого – викреслити з історії героїв оборони Херсона – місцевих тероборонівців.
Проте міф про «здачу без бою» так і не прижився, бо в реальності все було геть інакше – місто обороняли до останнього.
Дайте автомат!
Офіцери херсонської бригади тероборони по тривозі зібралися в місцевому військкоматі ще до 6-ї години ранку. І ще кілька годин чекали, доки дійде наказ про мобілізацію. У цей час під воротами зібралися сотні херсонців, які хотіли одного: взяти до рук зброю та нищити агресора. Для багатьох показовим була присутність під військкоматом колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка.
«Миколаєнку було за шістдесят, то йому сказали йти додому. А він у відповідь: «Синку, ти з глузду з’їхав? Дай мені автомат», – згадував згодом боєць херсонської бригади тероборони Сергій «Грибочок» Сергеєв в матеріалі «Української правди».
За кілька годин до лав херсонського батальйону ТрО мобілізували близько 500 бійців. Зброю для них на складі отримували під ворожими вертольотами.
Антонівський міст. Перший бій тероборони
У другій половині дня 24 лютого херсонська тероборона вирушила до Антонівського мосту. Щойно мобілізовані отримали наказ – знищити ворожий десант і допомогти 59-й мотопіхотній бригаді вийти з оточення з лівого берега.
Першу групу вів ротний Олександр «Береза» Березовський. Дорогою до мосту їх атакувала авіація. У першій групі було чотири поранених, зокрема і «Береза», ще один боєць загинув. Березовський після цього довго лікувався, але дожити до перемоги у цій війні йому не пощастило.
Другу групу повів ротний Михайло «Лиман» Балюк. Вони теж потрапили під авіаудар. Але херсонська тероборона утримувала позиції до ночі, допоки останні машини 59-ї бригади не пройшли через міст.
Залишилися одні
Станом на ранок 26 лютого в Херсоні з бойових підрозділів залишилися лише тероборонівці. До херсонського батальйону доєднався білозерський, в якому на всіх бійців не вистачало автоматів.
«У херсонців була велика мотивація. Люди приходили, просили зброю. Приходили з рушницями, приходили з ножами. Було таке, що прийшов дід, приніс пару цинків патронів і автомат. Я питаю: «А де ти його взяв?». Він каже: «Я його ще з війни тримаю. Беріть, бийте їх», – розповідав комбат херсонської тероборони Ігор Ліхнов.
28 лютого росіяни завершили оточення Херсона. Зранку 1 березня вони почали заходити в місто з кількох напрямків. Тероборонівці вступили в бої з окупантами.
Миколаївське шосе. «Зустріли» колону
Близько 8 ранку група херсонців виїхала на Миколаївське шосе. Вони мали зустріти колону, яка заходила в місто зі сторони Чорнобаївки. Але не встигли – ворожі танки, БМП та «Тигрів» вже просувалася Херсоном.
У визначеному місці вступати в бій тероборонівцям було невигідно. Ігор Кураян запропонував відійти і взяти під контроль мости, під якими пролягає дорога до центру міста, і дати бій там – закидати колону гранатами та «коктейлями Молотова». Але знову не встигли, на мостах вже були росіяни, які зустріли тероборонівців кулеметним вогнем.
Ще одну відчайдушну спробу зупинити колону вже за мостами здійснила група Євгена «Змія». Тероборонівці під’їхали на автівках, відкрили вогонь по ворожій піхоті.
«Вони одразу почали працювати в контакт. Це були не звичайні бійці. Звичайні б відходили в укриття, а це була якась спецура», – згадував «Змій». Згодом він дізнався у місцевих, що в цьому бою його групі вдалося знищити кількох росіян.
«Фабрика». Дали по зубах
Вранці херсонці закріпилися в районі ТРЦ «Фабрика». Працівник сусіднього «Епіцентру» надав бетонні блоки, якими перекрили дорогу, також повалили кілька дерев та викопали окопи. Це стало єдиним місцем бою, де тероборонівцям вдалося хоч трохи облаштувати позиції.
«Десь до обіду росіяни боялися заходити. Думали, що тероборона їх гарно поб’є», – розповідав учасник того бою Микола Зозуля.
Але коли росіяни переконалися, що херсонців не так багато, вони пустили вперед БТРи з піхотою. Тероборонівці відкрили вогонь. Перші росіяни впали, і тоді ворог почав працювати танками.
Під час цього бою один зі снарядів влучив у торговий центр. «Фабрика» запалала.
«Тут вони не просто так зайшли в місто. Вони отримали по зубах», – підсумовував Зозуля.
Ліцей. «Білозерські діди» дають бій
Група тероборони зайняла позиції в районі Білозерської площі та на території обласного ліцею. За словами «афганця» Костянтина Козака, на них вийшли 40 окупантів і «Тигр», зав’язався бій.
«Коли ми побачили росіян, то почали стріляти з автоматів. Двоє впали одразу, один почав кричати. Вони намагалися його забрати, кидали димові гранати», – розповідав Козак.
Херсонці тримали позиції, доки в них не почали закінчуватися набої. Першими відійшли молодші бійці.
«Хлопці, ми пожили. Ви – відійдіть, а ми – як вийде», – сказав їм хтось з «білозерських дідів».
Бузковий гай. Останній рубіж
Цей бій став найгероїчнішим та найтрагічнішим при обороні Херсона. У район Бузкового гаю виїхали тероборонівці білозерського батальйону. Вони вступили в бій попри незручне місце та значну перевагу росіян.
Спочатку по тероборонівцям почав працювати російський снайпер. Згодом – крупнокаліберний кулемет та БМП. За спогадами учасників бою, інтенсивність ворожого обстрілу була такою високою, що дерева – просто викошувало. Багатьом ці дерева врятували життя.
Одна з бронемашин заїхала прямо в гай, де за деревами ховалися українські бійці.
«Я бачив, як розриває наших хлопців. Почалася паніка, треба було щось робити, бо БМП далі стріляла по хлопцям», – згадував Олександр Козак.
Він узяв гранатомет, зайшов в тил росіянам і влучив у їхню БМП. На якийсь час вона вийшла з ладу. Але сили були нерівні, тож українцям довелося відходити.
Коли після бою місцеві жителі зайшли в парк, то побачили розірвані тіла. Довгий час поширювався міф, що тут бій прийняли місцеві жителі з одними лише «коктейлями Молотова», і майже всі загинули. За інформацією херсонської поліції у Бузковому гаю загинуло 12 бійців. Загалом у бою було більше 4 десятків тероборонівців.
Херсонські «Герої Крут»
Маловідома історія оборони Херсона силами місцевої тероборони чимось схожа на подвиг Героїв Крут. У 2022-му херсонці так само вийшли проти значно переважаючих сил ворога. Вони так само мали гірше озброєння. Вони так само не змогли перемогти росіян та понесли великі втрати.
Але разом із цим тероборона протрималася в місті до 1 березня. Це 6 днів, які отримали миколаївці для того, щоб підготуватися до оборони. Той час, який не мав Херсон для відсічі.
Та й 1 березня 2022-го після окупації Херсона місцева тероборона не припинила боротьбу. Вона лише переформатувалася у підпілля. І продовжила робити все, щоб наблизити деокупацію міста та перемогу України.
11 листопада Херсон звільнили.
Фото з фейсбук-сторінки Сил територіальної оборони ЗСУ.
Джерело – Гривна
