Володимир, командир роти у 126-й окремій бригаді 30-го корпусу морської піхоти, до війни був спортсменом і тренером. Він працював як з дітьми, так і з дорослими.
Однак після повномасштабного вторгнення Росії його життя кардинально змінилося: тепер він знаходиться на передовій, командує ротою і веде бійців у найгарячіші точки Херсонщини.
Свою історію військовий з позивним Нікулін розповів у проєкті «Серце б’ється» – відео, опубліковане на сторінці 126-ї окремої бригади 30-го корпусу морської піхоти.
Військовий розповів, як під час однієї з ротацій на Херсонщині він дізнався, що його призначили командиром роти, і того ж дня отримав важке поранення.
«Я в усій амуніції почав тонути»
Під час ротації на островах Дніпра Нікулін разом із побратимами знаходився у човні. Саме в цей момент між ним і його товаришем упав ВОГ, скинутий з ворожого дрона. Вибухова хвиля викинула Володимира за борт.
«Я в усій амуніції почав тонути. Я отримав поранення, взагалі нічого не чув тоді. У мене було розірване вухо», – згадує він.
Незважаючи на шок і біль, він зміг скинути екіпірування та почати спливати, борючись за життя. Вода постійно затягувала його.
«Я не розумів, чи цілі мої кінцівки. Мене постійно затягувала вода. Як зараз пам’ятаю, вона постійно крутила мене на праву сторону – я не міг втриматися на воді», – згадує Нікулін.
Зрештою, разом із побратимами він дістався берега, хоча ворог продовжував атакувати. Щоб не стати мішенню для дронів, вони були змушені вдавати, що мертві.
На щастя, через деякий час їх все ж евакуювали. Проте один із членів їхньої групи отримав важкі поранення і, перебуваючи два дні у комі, помер.
Командир роти – це більше, ніж звання
Саме під час цієї ротації Нікулін дізнався, що його призначили командиром роти. Новину повідомили побратими, які прибули на заміну. Для нього це стало не просто зміною статусу, а великим обов’язком.
«Особистий приклад дійсно багато на що впливає. Це зовсім інший рівень довіри, тому що люди розуміють: я даю задачу, яку сам уже виконав, і вони не можуть відмовитись. За командира говорять його рішення. Він може говорити «по-тактикульному», розповідати, як це описано в книгах чи показано у відео на YouTube, але якщо сам цього не відчув і не пройшов, його слова не матимуть жодної ваги серед особового складу», – говорить Володимир.
Він переконаний, що командир – це не лише керівник. Він має бути на передовій, приймати рішення і брати на себе відповідальність. Його авторитет у підрозділі базується на реальних діях, а не на словах чи теорії.
Фото: скриншот з відео, опублікованого на сторінці 126-ї окремої бригади
Джерело – Гривна
