Тепер, якщо військовий помер протягом року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи хвороби, пов’язаної зі службою, виплата призначається від дати складення актового запису про смерть. Раніше відлік ішов від дати смерті у свідоцтві, що створювало плутанину. Такий самий підхід поширюється на резервістів і військовозобов’язаних.
У випадках, коли особу загиблого вдалося ідентифікувати лише згодом, допомога тепер нараховується від дати внесення змін до акту про смерть. Це вирішує проблему родин, які місяцями не могли довести факт загибелі через відсутність юридичного підтвердження.
Якщо військовий певний час вважався зниклим безвісти, а потім був офіційно визнаний загиблим, право на допомогу виникає з моменту, коли складено актовий запис про смерть. Це дозволяє уникнути спірних ситуацій та пришвидшити процес отримання коштів.
Нововведення дає державним органам, зокрема Міноборони, право самостійно визначати порядок виплат допомоги у разі загибелі військового в умовах воєнного стану. Це можливо за погодженням із Мінфіном та Мінекономіки. Рішення дасть змогу реагувати швидше та зменшити кількість затримок.
Реформа не лише спрощує юридичні процедури, а й враховує специфіку війни, адже важкі випадки, коли немає документів, коли смерть зафіксовано із затримкою або людина зникла безвісти. Родини загиблих воїнів отримають чіткі правила та реальні механізми допомоги.
OBOZ.UA