На дні колишнього Каховського водосховища, зруйнованого внаслідок російського підриву греблі в червні 2023 року, вже третій рік поспіль активно формуються нові екосистеми. Верби, що з’явилися після зникнення води, зацвіли значно раніше, ніж передбачають ботанічні норми, а щільність і темпи їхнього росту вражають навіть дослідників.
Про незвичні природні процеси, ризики для науковців і майбутнє цієї території в інтервʼю “Вгору” розповіла докторка біологічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України та співзасновниця Української природоохоронної групи Анна Куземко.
Верба вже цвіте. Це дивно і вражає
— Ви нещодавно брали участь в експедиції та досліджували рослинність на дні каховського водосховища. Що вразило найбільше?
Це вже наша четверта, здається, експедиція на дно Каховського водосховища. І саме під час цієї ми вперше побачили, що верба зацвіла. Це справді унікальне явище, тому що за літературними даними деревні види верб цвітуть приблизно на п’ятий–сьомий рік. А тут маємо таку цікаву ситуацію: фактично починається лише третій вегетаційний сезон, і вже через два роки ця верба цвіте. Це дуже дивно і це дуже вражає.
Ще вражає все-таки швидкість росту цих дерев. Уже зараз вони десь вдвічі вищі за мене. А взагалі найвищі з тих, що ми бачили, вже досягають п’яти, мабуть, навіть до семи метрів. За два роки це дуже багато.
Анна Куземко біля молодих верб та цвіт верби. Фото дослідниці
— А за рахунок чого це відбувається? Адже є повідомлення, що вологи зараз замало.
— Ми зробили моделювання, які саме екосистеми займають дно Каховського водосховища. Минулої весни понад 30% площі займали водойми та водотоки.
Цього року весна сухіша, води менше, але навіть попри це видно, що вологи все ж достатньо. Ми спостерігали цікаве явище: водна рослина Глечики жовті вже два роки росте й квітне без води – на суходолі, на острові Хортиця.
Глечики жовті на суходолі. Фото дослідниці
Також надходять повідомлення, що верба нібито в дуже поганому стані, що вона засихає, вимерзає. Але в останній експедиції ми провели експериментальне дослідження, скільки хлорофілу міститься у вербах. Це показник того, в якому стані перебуває рослина. Показники були дуже гарні, навіть зашкалювали.
У затоках, зокрема на території Національного природного парку “Кам’янська Січ”, у верхів’ї, вербам справді вологи недостатньо. Але на самому дні водосховища, де ми проводили дослідження, дерева перебувають у дуже гарному стані.
Там відбувається ще один цікавий процес. Верби ростуть не тільки дуже швидко, а й дуже щільно: десь 30-40 особин на квадратний метр. Це, до речі, один із факторів швидкого росту – рослини конкурують за світло та ресурси.
Молоді верби на дні колишнього Каховського водосховища в жовтні 2024 року. Фото: ЕПЛ/Екологія-Право-Людина
Але, звісно, не може існувати 30-40 дерев на одному квадратному метрі. Тому зараз ми спостерігаємо диференціацію: сильніші й здоровіші дерева продовжують рости, а слабші відмирають, вивільняючи ресурси для тих, хто витримав конкуренцію.
Ще одним фактором є дуже багаті ґрунти. У ґрунті накопичилося не лише щось шкідливе, а й дуже багато поживних речовин.
Великий Луг 2
— А чи можна вважати формування лісу на місці водосховища відновленням природних заплавних лісів, які існували ще до створення Каховського водосховища?
— Це дискусійне питання, і тут є різні думки. Я можу сказати, що справді ми спостерігаємо відновлення біотопів, екосистем, характерних для великих заплав. Це заплавні вербово-тополеві ліси, болотна та прибережно-водна рослинність. Зараз ми вже бачимо елементи лучної рослинності, з’являються заплавні водойми. Але, як кажуть, у одну річку двічі не ввійдеш.
За 70 років існування водосховища відбулися суттєві зміни: були трансформовані прилеглі території, значні площі розорано, змінився клімат, з’явилося багато чужорідних, інвазійних видів рослин. Тож навряд чи в цих умовах рослинність зможе повністю відновитися до первісного стану. Це буде заплавний ліс, із багатьма цінними видами. Уже зараз у кількох місцях ми знайшли вид, занесений до Червоної книги України – Осоку житню. Тобто ці екосистеми мають природоохоронне значення, але до вихідного вигляду навряд чи повернуться.
Осока житня на дні Каховського водосховища. Фото Анни Куземко
— А чи з’явилися на дні колишнього водосховища види, які раніше не були характерні для цієї місцевості?
— Думаю, що це якраз види чужорідних рослин. За ті роки, поки існувало водосховище, в Україні з’явилося дуже багато інвазійних видів. І от зараз на дні колишнього водосховища ми спостерігаємо появу таких рослин, як злинка канадська – у трав’яному покриві вона місцями навіть домінує.
У Запорізькій області ми бачили суцільні зарості північноамериканської рослини Аморфи кущової. Також поширюється Глідиція. Тобто я не можу сказати, що таких рослин зараз дуже багато, але, напевно, 70 років тому їхня поява була б дуже малоймовірною.
Я думаю, що це буде все-таки Великий Луг. Але я би його назвала “Великий Луг 2”, тобто наступна версія Великого Лугу.
Найбільший заплавний вербово-тополевий ліс у Європі
— Наскільки масштабним є цей новий заплавний ліс?
— Я думаю, що заплавний вербово-тополевий ліс такого масштабу, мабуть, навіть найбільший в Європі. Є дуже великий інтерес до цих процесів, до самого факту відновлення Великого Лугу. Я робила доповіді на кількох міжнародних конференціях, обговорювала це з колегами з-за кордону. І на сьогодні всі вважають, що це найбільший заплавний вербово-тополевий ліс у Європі. Це дуже важливо, тому що цей тип біотопу, ця екосистема охороняється на рівні всієї Європи.
Також ці ліси є осередками біорізноманіття. Там гніздиться багато птахів, мешкає багато цінних комах, тому їх активно охороняють.
Рідкісні чайки-ходулочники, занесені до Червоної книги України, на дні Каховського водосховища. Фото Анни Куземко
— А які плани мають науковці щодо подальших досліджень цієї території?
— Уперше ми потрапили туди через три тижні після руйнування греблі, і тоді ще можна було проводити дослідження доволі спокійно. Але з часом ситуація ставала все небезпечнішою, особливо на території Національного природного парку “Кам’янська Січ”. У жовтні 2023 року нашу групу там обстріляли з мінометів.
Тепер до цієї території долітають FPV-дрони, тому нас не пустили в парк без бронежилетів і шоломів.
Анна Куземко
На більшості територій зараз працювати неможливо. На Херсонщині зараз важко знайти безпечне місце для досліджень. Звісно, ми сподіваємося, що ситуація покращиться і ми зможемо бодай відвідати наші моніторингові ділянки, які заклали в червні 2023 року. Але, на жаль, усе це стає дедалі складніше, тому ми все більше покладаємося на дистанційні методи дослідження.
— Чи потрібно впроваджувати якісь заходи для збереження цієї екосистеми? Можливо, надати їй особливий природоохоронний статус?
— Насправді ця територія вже має природоохоронний статус на рівні Європи – вона належить до Смарагдової мережі. Ми віримо, що найближчим часом буде прийнято закон про Смарагдову мережу. У законодавстві України поки що немає відповідного закону, хоча він один із євроінтеграційних .
Ця територія увійшла до Смарагдової мережі ще тоді, коли там було водосховище – як важлива ділянка для водоплавних птахів. Тобто природоохоронний статус залишився, навіть якщо саме водосховище зникло.
А якщо говорити про активні заходи збереження, то наразі краще не втручатися і дати екосистемі розвиватися самостійно. Було вже багато прогнозів, що станеться з цією територією, і багато з них не справдилися. Природа знає краще за нас, тому, мабуть, їй краще не заважати.
Каховське водосховище в жовтні 2024 року. ЕПЛ/Екологія-Право-Людина
— А які саме прогнози не справдилися?
— Одразу після підриву греблі говорили, що там буде пустеля, пилові бурі, що ця територія стане розсадником чужорідних видів. Потім, коли з’явилася верба, казали, що вона не переживе жодної зими, що вимре й засохне. Але більшість цих прогнозів, на щастя, не справдилися.
Військові РФ підірвали Каховську ГЕС 6 червня 2023 року. Через це було затоплено 600 км² території Херсонщини. У населених пунктах, розташованих вище греблі Каховської ГЕС, виникла проблема з питною водою.
Оксана Кривіцька, 
Анастасія Друсінова