«Всі наші нові суб’єкти ефективно і швидко інтегрувались у російський ринок праці, а кількість вакансій на сьогоднішній день зашкалює, і робота є для кожного», – заявив колишній ватажок окупаційного «Народного фронту» на Херсонщині, а нині окупаційний депутат окупаційної обласної думи і координатор партійного проекту «Моя кар’єра з Єдиною Росією» Олександр Фомін. Найбільше пропозицій роботи (20 % від усіх), за словами колаборанта, можна побачити у сферах охорони здоров’я, освіти і електроенергетики. Всього ж в окупованих регіонах Фомін нарахував «більше 40 тисяч вакантних позицій». Дуже потрібні, сказав, вчителі, медпрацівники, монтажники, водії, будівельники, економісти, продавці, слюсарі, вантажники і т. д.
Побувавши в окупаційному центрі зайнятості Генічеського «муніципального округу», зрадник заявив у своєму телеграмі: «Бери і працюй! Лише тут більше 900 вакансій: від вантажників до начальників». Вакансії начальників на стенді, щоправда, не показав, але те, що окупанти шукають прибиральниць, кухарів, офіціантів, електриків, бухгалтерів, машиністів, слюсарів, викладачів, вихователів, водіїв, медсестер і навіть водолазів, видно. Заяву Фоміна про «більше 40 тисяч вакантних позицій» не оцінили навіть свої. «Нічого, що у нас СВО, і всі ці спеціалісти поїхали з регіонів подалі від бойових дій? – написав окупаційний телеграм-канал «Мохеровый Херсон». – Нічого, що у багатьох з них немає житла через бойові дії? Нічого, що у багатьох з них немає умов для роботи? Нічого, що цим спеціалістам ніде банально жити?» На підтвердження своїх слів пропагандисти навели приклад двох родин лікарів, які приїхали працювати у Новоолексіївку, але не змогли знайти житло. Хоча лікарі писали в оголошенні, що планують працювати у селищі декілька років. Навіть місцева окупаційна адміністрація спочатку допомагала їм у пошуках, але житло так і не знайшли, і медики до роботи так і не приступили. Мова йде саме про приїжджих окупаційних спеціалістів, оскільки переважна більшість економічно активного населення з окупованого регіону виїхала, а ті, що залишились, на співпрацю з окупантами йдуть неохоче. Борис ВИНОГРАДОВ, Новий день
