Скільки доведеться платити й скільки можна отримати
"Внески роботодавця та громадянина не збільшаться й будуть виокремлені з поточного ЄСВ і ПДФО. За власним бажанням працівник зможе сплачувати додатковий добровільний внесок", – пояснюють у Мінсоці. І це дійсно так: навантаження на зарплату не зростатиме, тобто платити більше не доведеться. Але є певна кількість нюансів.На додатковий добровільний внесок діє щорічний автозапис, а якщо відмовитись, то з четвертого року внесок роботодавця не відбуватиметься. Тобто зараз роботодавці за кожного співробітника платять 22% єдиного соцвнеску (ЄСВ). За новими правилами, частину ЄСВ (3%) мають переказувати на персональний пенсійний рахунок. А ще 19%, як і зараз, йтиме у Пенсійний фонд. Але якщо, починаючи з четвертого року, українець відмовляється від добровільного накопичення, то вся сума (22%) йтиме до ПФУ.Перший рік (3%):
- 1% – обов'язковий внесок;
- 1% – обов'язковий внесок роботодавця;
- 1% – додатковий внесок.
- 2% – обов'язковий внесок;
- 2% – обов'язковий внесок роботодавця;
- 2% – додатковий внесок.
- 3% – обов'язковий внесок;
- 3% – обов'язковий внесок роботодавця;
- 3% – додатковий внесок.
Додатковий внесок – добровільний. Це відсоток від зарплати, який роботодавець забиратиме й автоматично переказуватиме на пенсійний рахунок свого співробітника. Якщо ви не хочете, щоб частину зарплати відкладали на пенсію, то від додаткового внеску треба письмово відмовлятися щороку.
"Щороку 1 січня роботодавець поновлює нарахування, утримання і сплату додаткового накопичувального внеску в розмірах, які визначені в абзаці першому цієї частини, за працівників, які відмовилися від його сплати, про що не пізніше ніж за два місяці повідомляє таких працівників. Поновлення сплати накопичувального внеску здійснюється в разі, якщо працівником у період із дня повідомлення роботодавцем про поновлення сплати додаткового накопичувального внеску до дати поновлення його сплати не буде подано заяву щодо припинення сплати внеску, зазначену в абзаці другому цієї частини. Працівник може відмовитися від сплати поновленого додаткового накопичувального внеску шляхом подання відповідної заяви роботодавцю", – йдеться в проєкті закону.
Тобто, з одного боку, розробники реформи дали можливість не платити за додаткові накопичення, а з іншого – за замовчуванням пропонують робити такі накопичення для всіх. Якщо ви вважаєте, що вам не треба робити додатковий внесок, готуйтесь щороку писати заяви про відмову. Така практика діє і в низці інших країн. Це дозволяє залучити якомога більше внесків у накопичувальний рівень, однак одночасно дає можливість примусово не збільшувати фіскальне навантаження.
Наприклад, допустимо, що ви маєте середню зарплату (станом на зараз це близько 22 тис. грн) і при тому ви не плануєте відмовлятися від добровільних внесків. У результаті з 22 тис. грн після запуску накопичувального рівня вам доведеться платити: перший рік на 220 грн більше, другий рік – на 440 грн (якщо зарплата не збільшиться), третій рік – на 660 грн більше щомісяця (якщо зарплата не збільшиться).
У Мінсоці вважають, що накопичувальний рівень дозволить збільшити пенсію на 15-20% від середнього за життя заробітку. Тобто, якщо припустити, що ви впродовж життя отримували середню зарплату, то станом на зараз йдеться про 3300-4400 грн, на які може зрости загальний розмір пенсії. Однак насправді все значно складніше.
По-перше, якщо ви плануєте отримувати пенсію, наприклад, упродовж 20 років, то в ідеальній ситуації накопичувати кошти варто впродовж 40 років. У такому випадку дійсно можна розраховувати на те, що відкладаючи 9%, можна буде отримувати в старості додаткову пенсію у розмірі близько 18%, розповідає OBOZ.UA експертка з питань фінансового забезпечення Лідія Ткаченко.
"Розмір виплат у накопичувальній системі безпосередньо залежить і від розміру щомісячного внеску, і від дохідності. Ми живемо у складний час, й економічна невизначеність дуже велика", – розповідає експертка. Якщо врахувати, що дохідність компенсує інфляцію, а також витрати на утримання Пенсійного фонду, то з накопиченнями впродовж 40 років дійсно можна отримати відчутну надбавку. Однак, якщо накопичувати 9% упродовж 20 років і при тому ви плануєте провести на пенсії ті самі 20 років, розраховувати на виплату, яка буде значно більшою за розмір внеску, не варто.
Куди підуть гроші й чому вирішили запускати накопичувальний рівень
Перші три роки після реформи накопичувальні внески йтимуть до державного фонду, який матиме корпоративну структуру управління. Цей державний фонд ще необхідно створити. А вже з четвертого року українці зможуть самі обирати, у який приватний пенсійний фонд спрямовувати свої внески.Приватними пенсійними фондами вже користуються близько 900 тис. працюючих українців. Один із перших пенсійних фондів, який упродовж 20 років працює в Україні, на своєму сайті зазначає дохідність у розмірі 17,1% річних. Така дохідність мала б компенсувати рівень інфляції, а також видатки на утримання фонду. Проте навіть періоду у 20 років замало для того, щоб говорити про стабільну роботу накопичувального пенсійного фонду.
Накопичувальний рівень пенсійного забезпечення, згідно з проєктом закону Мінсоцу, має запрацювати через рік після завершення війни. Головні проблеми, які Мінсоцполітики у своєму законопроєкті вирішити не може, – економічні умови, на які варто очікувати після війни.
Без накопичувального рівня пенсійного забезпечення розраховувати на значну пенсію не доводиться. Уже зараз в Україні 10,7 млн працівників (з яких 1,9 млн декларує мінімальну зарплату) утримують 10,3 млн пенсіонерів. І ситуація із солідарною системою кращою не стане. Тож єдиний спосіб розраховувати на пенсію, розмір якої може забезпечувати хоча б базові потреби, – мати приватний накопичувальний рахунок.