Ідея солідарної пенсійної системи була ефективною при наявності в країнах "бебі-бум".
В
1889 році канцлер Німеччини Бісмарк заклав соціальний проект, коли
дітям не потрібно турбуватись за батьків, а батькам залежить від дітей.
Класично
проект працює, коли на одного пенсіонера в країні проживає 5 осіб
працездатного віку, із яких 3 гарантовано мають роботу. Це наука, тількі
співвідношення 1:3 дає гарантію пенсіонерам на стабільні соціальні
виплати. Щоб це співвідношення дотримувалось необхідно щоб 100 жінок
народжувало 215 дітей.
Відповіді на проблеми з пенсійним забезпеченням необхідно шукати в 80 роках минулого століття.
Так,
в 1990 році 100 україночок народило 184 дитини. В 2001 - 109. В 2008
році - 148 дітей. Але цим ніхто не займався. Чому всі країни Европи
підняли пенсійний вік до 62 років, а Франція до 65 років, а Чехія до 72
роки?
В
цих країнах співвідношення сладає 1:2, а Чехії 1:0.7. Тому останні 10
років Польща, Чехія, Німеччина, Італія дивляться на Україну як джерело
трудових ресурсів.
"Бебі-бума" вже не буде!
В
Україні проживає 27.2 млн працездатного населення, зайняте працею -
16.3, із яких тільки 10.5 сплачують ЄСВ. Ще 1.5 млн громадян утримуються
Державою.
Ми
сьогодні маємо на утриманні Пенсійного фонду 13.2 млн пенсіонерів і
економічно ми на межі демографічної катастрофи. Співвідношення складає
1:0.9. Якщо відбудеться чудо і з 2018 року всі жінки України будуть
народжувати необхідну для відродження солідарної пенсійної системи
кількість дітей, то тільки через 20 років ми відновимо трудовий
потенціал і захистимо пенсіонерів.
Цього "бебі-бума" вже не буде!!!
Що робити, як покрити дефіцит в 125.0 млрд. грн?
В
2009 році він складав всього 48.5 млрд. грн. Уряд пропонує реформу і
замовчує, що в період з 2019 року по 2023 рік на пенсію вийде 1705570
чоловіків і 1660290 жінок, а в економіку прийде тільки 1932000
працездатного громадянина.
Баланс: мінус 1млн. 434 тис. громадян.
Тому ті, кому сьогодні 40-52, пенсію і при таких змінах в Законі теж не отримають.