Релокована справа. Херсонка відновила роботу дитячого центру у Києві. Херсонка Євгенія Грищенко у Києві відновлює, починаючи спочатку, власну справу – створення дитячого центру. До повномасштабної війни він об’єднував сотні родин з дітьми, які проводили разом чимало часу. Нині приміщення закладу пошкоджене російськими обстрілами, колектив, рятуючись від війни, знаходиться не лише у різних куточках України, але і за кордоном. Перша спроба відновити власну справу була у Кривому Розі, а тепер – у Києві. Як Євгенія Грищенко релокувала власну справу до столиці, – читайте у матеріалі інформаційного видання «Український Південь».ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Ідея створення дитячого центру з’явилася майже 15 років тому. Євгенія її почала успішно втілювали й розвивати разом зі співзасновницями – Іриною Третьяковою та Катериною Ковальчук. «Я завжди була соціально активною. В університеті спочатку була культоргом факультету, а потім вишу, – говорить Євгенія. – Можливо це і вплинуло на моє життя, вибір заняття власною справою, поєднавши з партнерками центру “Be Good».
Евгенія разом з Іриною навчалася на факультеті фізики, математики та інформатики, Катерина закінчила факультет іноземної філології Херсонського державного університету. До створення центру вони займалися організацією і проведенням заходів для дітей та дорослих, що переросло поступово в івент-агентство для дітей «Ромашки» та для дорослих – «П’ятниця».
«На початку 2000 років ми стикалися з тим, що в Херсоні не було спеціалізованого закладу для проведення дитячих заходів – то місця мало, то небезпечно, наприклад, розміщені столи й стільці з гострими кутами. Тож поступово створили власний дитячий центр у приміщенні, яке самі облаштували так, щоб воно було комфортним і безпечним. У нас у засновниках – три мами, ми хотіли якісного дозвілля для власних дітей і тих, хто приходив до нас. Окрім цього, ми й три – педагогині. Це дало можливість нам переорієнтуватися поступово в центр розвитку з різними заняттями, майстер-класами. Ми заснували навіть дитячу лабораторію, де наші вихованці робили різні експерименти, вивчаючи ази фізики, хімії, біології в ігровій формі. Ці заняття по-особливому захоплювали й нас, як старших наставників, і дітей, і їх батьків. Започаткували й школу раннього розвитку, бо в них маленьких вихованців з’являлися братики й сестрички», – говорить херсонка.
Ве good – це назва дитячого центру, який став улюбленим місцем для багатьох херсонських родин з дітьми. Але команда пішла далі реалізувавши міський масштабний захід «МамаFestival», що проходив на гарних локаціях в центрі міста в паркових зонах. Вдалий старт фестивалю дав можливість проводити його 5 років поспіль перед повномасштабною війною.
“Bе good” розташовувався у центральній частині міста – ця частина Херсона знаходиться постійно під обстрілами російських військових. Приміщення центру, де завжди був дитячий гамір, стоїть пусткою.
“На сьогодні дах пробито обстрілами, понівечено все всередині, туди неможливо навіть зайти, заклинило двері. Боляче це бачити, бо ми робили все, аби дітям хотілося туди приходити, там було життя”, – говорить Євгенія.
Вона розповідає про це з тремтінням в голосі. Початок повномасштабної війни теж випробовував її родину на міцність. Разом з Катериною Євгенія напередодні вторгнення їздила у відрядження на захід України. Там вони дізналися про початок російського вторгнення, танки на Херсонщині. Вони шукали можливість вивезти своїх дітей і рідних з окупації. Зважаючи, що її чоловік – військовослужбовець, то їм залишатися там було небезпечно. Це очікування і пошуки перевізника було справжнім випробуванням. Лише через місяць з початку вторгнення їй вдалося вивезти двоє дітей разом бабусею на підконтрольну територію України. Вона рахувала кожну хвилину до цієї зустрічі. Рік вона пробула за кордоном з дітьми, а потім повернулася в Україну.
ПЕРША СПРОБА
До повномасштабного вторгнення у центрі “Ве good” працювало 15 осіб. Частина колективу виїхала до Кривого Рогу.
Аби підтримати їх, Євгенія, Катерина і Ірина за власний кошт пробують відновити роботу підприємства у цьому місті. Знов облаштовують приміщення, відкривши для початку “Святкову крамницю”.
Під час чергового російського обстрілу міста, один зі снарядів впав поблизу закладу, пошкодивши тротуар, через що ускладнився підхід людей до крамниці: тож відвідувачів стало зовсім небагато.
“Ми зачинили крамницю, щоб продовжувати працювати, то треба було міняти місце. Але ми не були готові у Кривому Розі облаштовувати знов приміщення, тим більше обстріли стали все частіше. Питання було в думках весь час, що робити… Я постійно відчула величезну підтримку батьків наших вихованців з Херсона, які цікавилися, писали, хвилювалися за нас, закликаючи не кидати цю справу, – розповідає Євгенія.- Вони наполегливо прохали спробувати скористатися державною програмою підтримки підприємців. Я знов почала задумуватися про відкриття центру, але вже не в Кривому Розі».
Херсонка Ірина Федорова розповідає, що донька Єлизавета змалечку з великим захопленням відвідувала центр «Be good». «Я не боялася довірити їм свою дитину. Ліза просто бігла туди: заняття щораз були цікаві, під час канікул у таборі весь час подорожували, були в Олешківських пісках, Асканії-Новій, ходили на байдарках. Саме в цьому дитячому центрі дитина навчилися плавати, там разом святкували дні народження», – розповідає Ірина Федорова. Хоча багато родин з дітьми, які відвідували «Be good», далеко від рідної домівки, але продовжують слідкувати за сторінкою центру у соцмережах.
«Боляче було дивитися на фото, які показала Євгенія, на яких ми побачили, що приміщення дитячого центру сильно пошкоджене під час російського обстрілу взимку».
Валерія Юрченко теж уважно слідкує за улюбленим центром її доньки Мірри, якій нині 10 років, а в шість років вона почала відвідувати дитячу лабораторію закладу у вихідні дні.
«Наші діти там пізнавали навколишній світ, цікавилися життям тварин і рослин, експериментували – і вчилися мислити. Ми задовго до літа мріяли про табір в «Be good», бо в ньому дні були насичені різними активностями, екскурсіями, спільними святами. Ми зараз в Одесі, але зв’язок не втрачаємо. Хотілось, щоб цей досвід херсонців особливого і відповідального ставлення до виховання і розвитку дітей не був втрачений», – ділиться з нами Валерія.
РЕЛОКАЦІЯ ДО КИЄВА
Євгенія разом з родиною переїхала до Києва через службове відрядження чоловіка. Вона уважно стала вивчати умови надання державного гранту підприємцям. Врешті було прийнято рішення відкрити саме в Києві дитячий центр.
“Якби не підтримка батьків наших вихованців, моєї сімʼї та друзів, то я б не наважилася знов починати спочатку. Я двічі подавала заявку на державний грант як підприємиця – і це вдалося з 2 спроби. Першого разу відмова була через неповний пакет документів», – говорить херсонка.
Вона не здається, виправляє всі неточності, вдруге подає заявку на грант – і проходить співбесіду.
«Я хвилювалася, але я відчувала величезну підтримку на тій зустрічі, питання були про плани розвитку підприємництва, уточнювали деякі деталі. Я ніколи не думала, що можна отримати фінансову підтримку від держави, надавши якісний бізнес-план», – говорить Євгенія.
Отримавши державні кошти, вона придбала на них обладнання, розвиваючі матеріали та іграшки, цифрову техніку, побутові матеріали. На ремонт орендованого приміщення витратили власні збереження.
«До вибору приміщення підійшли ретельно. Воно у підвальному приміщенні, на віконцях є металеві ролети. У нас центр розрахований на дітей віком до 10 років, під час тривоги просто не встигнути всіх одягнути й перевезти до укриття, тому питання безпеки було одним з основних»», – каже Євгенія.
У колективі працюють вимушені переселенки – двоє з Херсона, двоє з окупованих міст – Олешок і Каховки.
«Я розумію, що ВПО працевлаштуватися складно, роботодавці бояться, що тільки звільнять їх рідні домівки – і вони поїдуть додому. Ми і в Кривому Розі, і в Києві віддаємо пріоритет переселенцям, ми повинні підтримувати один одного. Це – один з соціальних аспектів нашого підприємництва», – каже Євгенія.ВОЛОНТЕРСТВО
Від початку повномасштабної війни Євгенія займалася волонтерством. Спочатку – це підтримка людей, що залишалися в окупованому Херсоні, родин ВПО в Одесі, де вона мешкала деякий час, а зараз зосередилася на підтримці української армії. Але і релокований дитячий центр розвитку у Києві готовий підтримати родину, чия дитина постраждала під час повномасштабної війни, надавши стипендію на безплатне відвідування центру протягом року. Це – дитина загиблого військового/ої чи втратила батьків, поранена під час обстрілів. Євгенія говорить, що один з донорів підтримав її ідею щодо адресної допомоги.
МРІЯТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ
Євгенія, отримавши грант, завзято разом з командою взялася до роботи. Вона у соцмережах викладала відео, як ремонтували приміщення й облаштовувалися на новому місці, заряджаючи всіх оптимізмом, бо врешті врешті все буде be good/все добре, як говорить херсонка.
«Треба не зупинятися – і рухатися вперед, не здаватися перед труднощами, і тоді можна отримати позитивний результат, дійти до своєї мрії», – каже Євгенія Грищенко, підприємиця з Херсона.
Лідія Григор’єва