“Іванка завжди була творчою та ініціативною. Має свою думку і відстоює її, вміє долати життєві перепони. Добре вчиться, любить малювати, багато читає. До війни відвідувала танцювальний гурток та брала активну участь у діяльності сільської бібліотеки”, – розповідає мама дівчинки Світлана Хильченко.
Так у селі з’явився артоб’єкт, що притягував погляди всіх, хто опинявся поруч. Перші невеличкі інтерв’ю з Іванкою зробили благодійники, які допомогли родині відновити дах їхнього будинку. Потім були волонтери, військові, поляки – всі, хто приїжджав у село, фотографувалися з Іванкою біля особливої хати.
Зовсім неочікуваним для родини став візит речниці Сил оборони півдня Наталії Гуменюк.
“Спочатку я навіть не зрозуміла, хто це, бо не так багато про неї знала. А коли до мене дійшло, я подумала: Боже, хто до мене приїхав! Я була шокована такою подією, відчувала одночасно радість і розгубленість”, – зізнається Іванка.
Відтоді, щоразу, як Наталія Гуменюк приїздить на Херсонщину по роботі, обов’язково провідує юну патріотку Іванну Хильченко.
Одного разу волонтери дізналися від дівчинки про те, що у селі на даний момент зовсім немає книжок, бібліотека згоріла дотла. А також про те, що Іванка звернулася до односельців з ініціативою збирати макулатуру аби на виручені кошти придбати літературу для сільської книгозбірні.
“Історія відновлення роботи сільської бібліотеки розпочалася з того, що наша Іванка, наша така творча читачка, знайшла волонтерів, спонсорів серед гостей, які приїздили дивитися на її артоб’єкт. Так, у селі з’явилася нова бібліотека – модульний будиночок”, – радісно та вдячно розповідає бібліотекарка Світлана Пекалюк.
Ось як згадує Іванка визначну подію у її житті:
“Якось після уроків мені написала колега Наталії Гуменюк, що вона хоче до мене заїхати і в неї є подарунок. Приїхали. Жінка у військовій формі тримала в руках щось схоже на картину і довго говорила. Від несподіванки я не могла зосередитися на її словах. І тільки коли картину показали, це виявилася грамота від Валерія Залужного. Я не знала, що казати, у мене був ступор. Боже, як таке може бути?!”, – згадує школярка.
Олександрівці пишаються юною землячкою-патріоткою, якій небайдуже майбутнє рідного села та України.
Нині творча та патріотична діяльність Іванки продовжується. Дівчинка розмальовує гільзи та робить підставки для телефонів на аукціон. Вона пише та ілюструє казку про захисників Херсонщини, в образах південних овочів: кавуна, помідора, гарбуза та ін..
Про неї навіть знімали фільм, щоб показати всьому світові, як українські діти переживають окупацію та долучаються до наближення нашої перемоги. З нетерпінням чекаємо на фільм.
До речі, в Іванки є певні плани на майбутнє, якими вона поділилася з Наталією Гуменюк та отримала її підтримку.
Сьогодні дівчинці дуже не вистачає живого спілкування з однолітками. Вона мріє про шкільне навчання, таке, як було до війни, про перемогу України і щоб дядько повернувся з полону.
Нехай обов’язково здійснюються мрії цієї неймовірної україночки!
Ангеліна Вєтрова, bilozerka.info
