Херсонська кав’ярня prostir.coffee працювала навіть із вибитими обстрілом росіян вікнами, понівеченими дверима та простреленою технікою.
Містяни приходять сюди не лише заради смачних напоїв, а й щоб хоч на хвильку знову опинитися в мирному часі. Адже як і до війни щоранку без вихідних бариста Олексій Мельниченко відкриває двері, тепло посміхається відвідувачам і, готуючи замовлення, розважає цікавими історіями зі світу кави, чаю або з власного досвіду.
Квартали, де розташовано заклад, росіяни доволі часто обстрілюють. Особливо сильно приміщення постраждали о пів на першу в ніч із 26 на 27 серпня цього року. Ні відвідувачів, ні персоналу в той час там не було.
Прилетіло не в сам будинок, де наша кав’ярня, а поруч, на дорогу, – пояснює Олексій. – Але увесь фасад побило, скла й уламків багато було. Що в нас теж вхід та вікна зруйновані, повідомили сусіди, жителі цього будинку. О четвертій ранку змогли додзвонитися до нашої бухгалтерки, а вона потім – мені. Коли приїхали, крізь двері зайти не змогли. Їх заклинило. Так всередину заштовхнуло, що аж рама прогнулася й стеля над нею репнула. Заліз через вікно, бо скло вціліло лише в одній кватирці.
Найбільше бариста хвилювався за обладнання, адже з кави-машини стирчав уламок снаряда.
Розчистив місце навколо, розібрав апарат і побачив, що всередині наче все ціле. Вмикав перший раз із тривогою – чи запрацює, чи десь не потече… А через пів години вже варив каву.
За словами Олексія, херсонські комунальні служби відмовилися допомагати, адже 27 серпня припало на неділю, вихідний. Сказали – хочете, прибирайте уламки та закривайте вибиті діромахи самостійно, чи найміть когось. Або залиште все “так” до понеділка, може, ніхто всередину не залізе.
Почали наводити лад самотужки, а тим часом до кав’ярні стали приходити відвідувачі.
Одна дівчина з Миколаєва сюди взагалі вперше приїхала, – ділиться Олексій. – Зайшла спробувати нашу фірмову каву. Подивилася на наслідки обстрілу й каже: “Давайте мені мітлу, показуйте, що мести”. Так і познайомилися. Дуже файна дівчина, як то кажуть, “з руками”. Чоловік у неї військовий, а вона волонтерка. Й інші волонтерами тут працювали, і люди, яких власники закладу найняли. Змогли за один день у кав'ярні все розгребти, відновити двері та закрити отвори. І я неймовірно вдячний тим людям. Ми всі тоді дуже потомилися.
Крім кав’ярні, частково було зруйновано й сусідні приміщення, які використовувалися під офіс та склад. Закрити там отвори не вистачило ні матеріалів, ні сил. А всередині залишалися техніка, сировина, документація. Тому Олексій вимушений був охороняти те майно уночі разом зі своїм знайомим. А в понеділок вільний доступ туди через дірки від обстрілів теж закрили.
Стосовно пошкоджень офісу та складу, то найбільша втрата, на думку, Олексія – дзеркало для клієнтів.
У тому приміщенні було велике дзеркальне скло, де людям подобалося робити селфі. І спочатку, після обстрілу в ніч із 26 на 27 серпня, чимало наших клієнтів засмучувалися: “А де дзеркало? Ми ж хотіли там сфоткатися!” На жаль, його не буде до кінця війни. Війна закінчиться, тоді буде й дзеркало. Бо це дуже кошторисна річ і зараз через обстріли не зовсім доречно її відновлювати.
А поки в кав’ярні зробили іншу фотозону. У зруйнованих вікнах замість деревостружкових плит встановили інтерактивні дошки, де відвідувачі чи перехожі можуть записати свої думки та враження і зробити селфі.
До війни в закладі було більше персоналу. Але через окупацію та обстріли міста після його звільнення люди були змушені виїхати. З травня цього року зустрічає відвідувачів лише Олексій:
Як би це смішно не звучало, але наразі – я і є кав'ярня. Тобто, якщо я живий, то й кав'ярня буде відкрита. Мені подобається моя робота. Але я тут більше не для себе, а для херсонців. Бо зараз усім дуже важко. Чимало люду перестало мріяти, щось планувати. Живуть “тут і зараз”. Бо в Херсоні ситуація може за хвилину змінитися непередбачувано. А коли люди приходять у те саме місце, де бували в мирні часи, поринають майже в ту саму атмосферу, бачать того самого баристу за тією ж барною стійкою й отримують таку саме довоєнну каву, – це допомагає їм трохи відпочити душею й “перезавантажитися”.
А коли херсонці через негоду чи обстріли не приходять, то Олексій малює Херсон, яким він був до вторгнення росіян.
Жодного військового чи стратегічного об'єкта навколо кав’ярні немає. Лише житлові будинки, музеї, приватні офіси, навчальні заклади, лікарня та зелені зони відпочинку. Але розташовано все це на схилі правого берега Дніпра, який доступний ворогу для обстрілу гарматами, мінометами, градами та танками з окупованого лівобережжя.
Росіяни також уже двічі обстріляли житловий будинок у Херсоні на вулиці Стрітенській.
Ірина Ухваріна, "Вгору"