Херсонка Ольга Чупікова тримає вдома 12 шиншил. Під час окупації міста знайомий військовий залишив їй тварин на перетримку. До цього жінка не знала, як доглядати за ними, а зараз не уявляє свого життя без шиншил та планує після перемоги завести власних.
"Семен Семенич та Маша — це матуся та батько. Сергійко, Ліза — їхні найстарші дітки. Далі йдуть: Шнир, Шкет, Шпінгалет, Мавік. Імена їм давали з огляду на їхні характери", — пояснила Ольга Чупікова.
До повномасштабного вторгнення вона ніколи не тримала вдома шиншил. Знайомий військовий Ольги залишив їй тварин, коли почалась окупація Херсона."Я не можу зараз називати ні його ім'я, ні прізвища. Він знав, що лишається в окупації і буде працювати на наше звільнення. І він сказав, що шиншили — це майже діти і їх треба доглянути. Тому ми домовилися, що я їх у нього спочатку тимчасово візьму, а потім поверну, як тільки нас звільнять. Але так вийшло, що він воює і далі. І цей "зоопарк" у мене досі залишається", — розповіла жінка.
До цього вона не знала, як доглядати за шиншилами, тому почала шукати поради в інтернеті та розпитувати знайомих.
"У них шубки такі м'якенькі, хороші, красиві, які, до речі, потребують унікального догляду. Я їм купую спеціальний вулканічний пісок і вони в ньому купаються замість води. І це треба робити хоча б раз на тиждень. І що найцікавіше виявилося — вони дуже полюбляють герань. Це для мене було щось нове. Я їм свою герань вищипала майже всю. Потім ще вирощувала. І вони дуже полюбляють пелюстки троянд. Це для них як цукерка", — поділилась херсонка.
Спочатку шиншил було шестеро, а за два роки їх стало 15, розповіла Ольга. Трьох вона подарувала друзям, тому наразі тримає вдома 12 тваринок."У мене тепер дві клітки: для підлітків і для дорослих. З дорослими сидять малята зовсім маленькі, яким ще року немає. І така вона у мене, як двоповерхова будівля для шиншил. Але треба розширювати, бо вони ростуть і їм вже трошки тіснувато. Ну, будемо щось придумувати", — сказала Ольга Чупікова.
За її спостереженнями, шиншили доволі лякливі. Тому їм непросто живеться у місті, яке перебуває під постійними російськими обстрілами."Коли десь "приліт" на відстані близько пів кілометра, коли по даху стукають уламки, тоді вони ховаються по будиночках і якийсь час тихо сидять. А взагалі, це нічні тваринки, тому вдень вони сплять. А обстріли з ночі перенеслись на день, то їм трохи легше стало", — пояснила жінка.
Ці тваринки для неї є втіхою, яка щоранку дає наснагу вставати і йти далі: жити, робити, працювати, сказала Ольга Чупікова. Після перемоги, коли господар повернеться з фронту, вона віддасть йому шиншил. Натомість – неодмінно заведе власних. suspilne.media