З кожним днем у Херсоні все більше руйнувань. Російські війська щодня обстрілюють звільнене місто. Прицільний вогонь ведуть по житлових кварталах. Будинки мирних жителів страждають найбільше, повідомляє FREEДОМ.
“Я сиділа, чай пила. Вікна як посипалися, а я під стіл, ось сюди. Сиділа під столом. Мене оглушило, і я навіть не зрозуміла, що сюди прилетіло. Я пересиділа ось так. А потім думаю, піду ж подивлюся, куди воно прилетіло. Як виходжу — небо над головою, даху немає. А двері ці позривало всі. Ось так одна на одну лежать усі зірвані двері. Звідси летіло, а я ось там сиділа. Це дивом я жива залишилася”, — розповіла жителька Херсона Людмила Миколаївна.
Вона мешкає з донькою, ночують у єдиній уцілілій кімнаті. Разом пережили окупацію й зараз, навіть попри постійний вогонь із лівого берега, покидати рідне місто не збираються.
“Не питання, що знову не прилетить. Все може бути… Так криють, так криють, що не дай Боже. Наші звідси, ті сюди. І куди виїжджати? Виїжджати нікуди”, — каже Людмила Миколаївна.
Відновити зруйновані будинки після обстрілів мирним жителям допомагають волонтери.
“Закладаємо вибиті вікна. Затягуємо плиту плівкою, щоб усередину не затікала вода. Обсяг роботи ви можете самі подивитися. Після прильоту радісного тут мало. Дуже багато таких заявок. Ми живемо на фронті”, — розповів волонтер Андрій Пономаренко.
“Справжні” — організація волонтерів із Херсона. Місцеві жителі об’єднали свої зусилля, щоб допомогти кожному нужденному. Після теракту, влаштованого путінською армією на Каховській ГЕС, команда виросла з 5 осіб до кількох десятків. Розбилися на групи, у кожної — свої завдання.
“Розвозили раніше по області гуманітарну допомогу. Продукти, воду, насіння, хімію — все, що можна було. Усе, що люди надсилали, ми возили по області. Але зараз більше пріоритет на будинки. Після потопу ми відкачували воду в людей, щоб можна було сушити будинки. На “Нафтогавані” чистили будинки, щоб люди могли якось підготувати їх до зими, підсушити, й могли жити. А зараз основне — це ось ліквідація наслідків прильотів”, — зазначив Пономаренко.
Більшість волонтерів працює без перепочинку з перших днів деокупації Херсона. Завдань із кожним разом дедалі більше. Їх додає постійний терор російської армії. “Справжні” залишаються в Херсоні й готові допомагати стільки, скільки буде потрібно.
“Це мій дім. Нехай орки тікають звідси. Але ніяк не ми”, — наголосив Пономаренко.
