Херсон відзначив 245-річчя без традиційних святкових заходів. Вулиці міста фактично безлюдні. Це єдиний обласний центр, який вдалося захопити російським військам від початку повномасштабного вторгнення, але вже 10 місяців, з листопада минулого року, російські окупанти не припиняють вести вогонь по звільненому місту. Самі херсонці з усмішкою кажуть: ті, хто бояться, тут не живуть, повідомляє FREEДОМ.
“Повиїжджали, залишилися тільки найстійкіші, пенсіонери. Одні герої залишилися”, — каже житель Херсона Євген.
Відступивши на лівий берег Дніпра, російська армія не припиняє обстрілювати звільнену частину Херсонської області. Окупанти застосовують артилерію, танки та міномети. Також завдають авіаударів. Найбільше потерпають прибережні райони правого берега, звідти до позицій окупантів — менше кілометра.
“Постійно в нас усю ніч постріли. І звідти ми чуємо, і наші постріли. Ми 100 метрів від Дніпра живемо, тож дуже важко нам, звісно”, — зауважила мешканка Херсона Ліна.
“Тренують нас, щоб ми їх боялися. А що їх боятися? Кажуть, і до хорошого, і до виродків звикаємо. От звикаємо до виродків, а що робити”, — каже з усмішкою херсонець Костянтин.
Херсон був в окупації дев’ять місяців. Переживши це, місцеві жителі кажуть, найстрашніше вже позаду.
“О 6 ранку приїжджали, вирізали тамбур, вирізали квартири, але нікого не знайшли, на наше щастя. Їх по вісім осіб у масках приїжджали, з автоматами. Ми весело пережили теж окупацію, не так, що сиділи й чекали, вони й до нас у “гості” приїжджали”, — згадує Костянтин.
Також своїми спогадами про період окупації поділився мешканець міста Віктор.
“На Шуменському ринку підходить до мене чеченець. Я йому кажу, що місцевий. Запитує: “А де у вас тут Бандера живе?”. Я не зрозумів, який Бандера. Каже у вас там на західній Україні там, у Вінниці. Ну нічого, каже, ми до нього доберемося. За місяць ми будемо там. Я посміхнувся і далі пішов”, — розповів чоловік.
“Буряти стали: як це у вас у квартирах туалети? Ви зрозуміли? Це не анекдоти. Це вони на початку окупації їздили туалети шукали”, — додав Костянтин.
Наталя торгує на ринку, працювала і в окупації. Каже, їм пощастило — магазин розташований у глибині торговельних рядів, тож російські солдати їх відвідували рідко.
“Вони сюди просто не доходили, і це нас рятувало. Одного разу вони до нас прийшли 9 травня, хотіли купити в нас рис на плов. У мене мішок стояв у схованці, а на вітрині стояло трохи насипаного басматі. Я кажу це все, що в мене є. Вони сказали, що їм не вистачить, їх багато. Ну і слава Богу. А потім вони запитують: “А пакет великий є?”. Кажу: чорні, вам скільки штук? І все. Вони до нас дуже рідко приходили, тому в нас не було і рублевої зони, як скрізь по ринку”, — каже Наталя.
Російські окупанти змушували підприємців перереєструвати бізнес, який погрожували “націоналізувати”. Щоб уникнути цього, доводилося закривати торгові точки, але продавати російські товари все ж довелося багатьом. Наталя згадує, намагалася брати під реалізацію місцеву продукцію, виготовлену в окупації — з тимчасово окупованих Каховки та Мелітополя.
“Покупцеві було цікаво взяти український товар, бо їхній товар із нашим порівнювати за якістю було неможливо. Навіть не ціна, а саме якість”, — пояснює Наталя.
Кожен уникав контактів із російськими загарбниками як міг. Для цього доводилося йти на хитрощі.
“Вони якщо йдуть, я одразу ставлю стілець. Вони щось запитують, кажу: “У мене переоблік”. Дівчата мені кажуть: “Ти безстрашна, автомат наставлять”. А мені вже все одно мені 50, я вже пожила. Що він мені зробить, автомат наставить? У мене відразу — переоблік, так їм нічого і не продала. Рублі навіть у руках не тримала, у нас же і гривня, і рубль ходили. Трошки було тяжко в окупації. Ми боялися всі їх. Щодня вранці та ввечері стрес на цьому блокпосту. Мені 50 років, і мене не щоразу перевіряли — телефон і паспорт. А ось синові потрібно мені допомогти, він уже не завжди їхав. Один раз була велика сума грошей, їхав за ліками. Ось вони забрали всі гроші, побили його, з автомата стріляли. Загалом, були дуже злі. Там були з Криму, кажуть, і буряти. Ось буряти так, жорстокі дуже”, — згадує мешканка Херсона Оксана.
Херсон став символом української незламності. Місцеві жителі пережили російську окупацію, підтоплення через підрив Каховської ГЕС і терплять щоденні обстріли армією РФ. Водночас тут вірять, що незабаром на всю територію Херсонської області знову повернеться мирне життя.
