Під час окупації села Правдиного, розташованого на межі Миколаївської та Херсонської областей, окупанти вчинили масову страту цивільних. Росіяни розстріляли шістьох чоловіків та підірвали будинок, внаслідок чого загинула ще і неповнолітня дівчина. Журналісти з’ясували, що злочин, ймовірно, вчинили окупанти з парашутно-десантного батальйону 56 десантно-штурмового полку РФ.
Про це йдеться в розслідуванні Центру «Десант вбивць: хто з російських військових причетний до катувань і загибелі сімох цивільних на Херсонщині».
Навесні 2022 року російські десантники облаштували свої позиції на околицях села Правдине, поблизу сільськогосподарського підприємства. Його охоронців росіяни вбили в ніч з 11 на 12 квітня, а близько 4 ранку підірвали будинок, де проживали загиблі. Чоловіки працювали в охоронній компанії з Кіровоградської області. Наймолодшому з них було 22 роки, найстаршому – 47.
Місцеві жителі, які прибігли на місце трагедії, побачили, що у вбитих були зв’язані руки та зав’язані очі. Також окупанти прострелили чоловікам коліна та голови, що у після деокупації підтвердила судово-медична експертиза українських правоохоронців. Росіяни, які знаходилися поряд на бойовій машині десанту, побачивши селян, відкрили в їхній бік вогонь із автоматів. І надалі вони нікого не допускали до місця вбивства. Тіла дозволили закопати тільки на подвір’ї зруйнованого будинку більше ніж через місяць після загибелі охоронців.
Те, що позиції навколо Правдиного належали десантникам, підтверджує військовий з позивним “Дон”, який з квітня до вересня працював “на нулі” на цьому напрямку сапером у складі 206 окремої бригади тероборони. Позиції української бригади були за шість кілометрів від Правдиного.
“Я як сапер бачив роботу ворога, там точно не було ніяких мобілізованих. Під час перших жорстоких боїв на лінії Правдине-Олександрівка Херсонської області, як брали полонених, у них ще були шеврони – 56 десантно-штурмового полку, – каже “Дон”.Однак, коли вже українські військові проводили штурм в напрямку Правдиного, на формі вбитих окупантів не було ніяких розпізнавальних знаків, а у формулярі з їхнім особовим складом, близько 370 чоловік, було вказано лише їхні номерні позивні.
“Один раз зайшли до мене, то сказали, що десантура, та й в тільниках були, їх тут купа валялося. І я постійно бачив їхні БМД (бойові машини десанту – ред.), танки, Нони (артилерійська система повітряно-десантних військ – ред.)”, – говорить житель Правдиного Анатолій Сікоза.
За інформацією джерел серед колишніх російських військових, перерахована техніка, а саме бойові машини десанту та артсистеми “Нона”, належить парашутно-десантному батальйону 56 ДШП РФ. І саме цей батальйон окопався в березні біля зрошувальних каналів на околиці Правдиного. Дані джерела співпадають зі свідченнями місцевих жителів та українських військових.Те, що тут поселилися десантники з російського 56 полку “ВДВ”, опосередковано підтверджують і некрологи їхніх військових. В деяких з них вказано, що загибель настигла їх саме в районі Правдиного.
56 полк десантників, який за російським планом повинен був захоплювати Миколаїв і Одесу, перекинули з Камишину Волгоградської області до Феодосії в окупованому Криму у 2021 році. Зараз окупанти-десантники 56 полку, яким вдалося вижити після вторгнення в Україну, ретельно приховують в соціальних мережах свої дані, змінюючи прізвища та закриваючи сторінки.
Разом з тим журналісти Центру дізналися дані командування полку і батальйону в його складі. Протягом вторгнення в Україну полком командує підполковник Юрій Питіков. В кінці листопада 2022 року, після звільнення Правдиного, прокурори зі слідчими поліції та експертами ексгумували тіла загиблих охоронців та дівчини. Наразі правоохоронці розслідують їхню смерть як порушення правил та звичаїв ведення війни і умисне вбивство. Обставини та дані причетних до злочину окупантів ще встановлюються.
Детальніше про злочин окупантів та командування підрозділу, причетного до нього, читайте в розслідуванні Центру “Десант вбивць: хто з російських військових причетний до катувань і загибелі сімох цивільних на Херсонщині”.
Оксана Орсач, Центр журналістських розслідувань