Грушко зображений на фото в повідомленні про передачу Скадовському музею від «міністерства молодіжної політики та спорту Херсонської області» подарунка – знайдених у Херсонській області на полях боїв Другої світової залишків протигазу з амуніції німецького солдата.
На цьому заході херсонський колаборант, скоріше за все, був присутній як так званий «начальник управління патріотичного виховання Департаменту молодіжної політики Херсонської області». Таку «посаду» він займав в окупаційній адміністрації до визволення Херсона. На фото в цьому репортажі є й інші колаборанти.
Після визволення обласного центру і втечі запроданців, яку окупанти назвали «евакуація», Олега Грушко бачили в поки що окупованому росіянами місті Скадовську. Можливо, він і зараз перебуває там. Виходить, росіяни не оцінили багаторічну роботу Грушка на ниві поширення російської пропаганди, і, можливо, не відпускають зрадника, який, попри вже немолодий вік, йому – 61, потрібен загарбникам. Бо зрадниками стали небагато херсонців, і місцеві кадри в окупаційній адміністрації – на вагу золота.
Після російської окупації Херсонської області Олег Грушко, відомий своїми проросійськими поглядами і ностальгією за СРСР, став колаборантом. Період вагань був нетривалим, і 9 травня Грушко був помічений серед «журналістів», які висвітлювали так зване «святкування Дня перемоги» в херсонському Парку Слави. В той же день на сайті «Наддніпрянка» вийшов матеріал про херсонське «побєдобесіє», написаний в дусі російської пропаганди. Однак після того, як факт його колаборантства став загальновідомим, Грушко деактивував свій сайт.
Але він не відійшов від справ, а став фактичним редактором основного друкованого органі окупантів на Херсонщині – газети «Наддніпрянська правда», яку формально очолював інший «журналіст»-колаборант – Євген Білий. Він і досі є офіційним редактором видання. Чи має до газети відношення Олег Грушко, невідомо.
Мост
