– Мій будинок був зруйнований вибухом артилерійського снаряду – пряме влучання. Тож залишився у літньому одязі й без нічого. У тій-такі одежі вже в середині вересня скочив у човен і переправився до Херсона. Там до самого звільнення займав «апартаменти» у підвалі будинку родича. Їсти вряди-годи товариш носив, задля перестороги попереджаючи про свій візит дзвінком на мобільний. Так дочекався приходу української армії, і за тиждень по тому виїхав у Київ на лікування – адже для здоров’я ці карколомні пригоди легко не минулися, – розповів журналісту NewDay ua свою історію Анатолій Юрченко.
Окупація далася нелегко і директору ЧБЗ, і колективу заповідника. Його єгерські садиби почасти зруйновані, почасти розграбовані рашистами. Центральну садибу державної установи у місті Гола Пристань непрохані «гості» перетворили на свою казарму. Та після звільнення Херсона до таких «затишних куточків» стало прилітати дедалі частіше. Тож у окупантів стало «підгорати», й вони вибралися з офісу, залишивши там за своїм звичаєм бруд та суцільний безлад. Чи вціліли унікальні експонати музею заповідника, куди раніше водили школярів та любителів природи, працівники ЧБЗ також не знають.
Трьох єгерів заповідника окупанти ще раніше викрали, звинувативши їх у коригуванні вогню з боку ЗСУ та облаштуванні сховків зі зброєю. Пропагандистські пабліки одразу ж широко розповсюдили новину про викриття «агентів української спецслужби». Однак навіть попри тортури, зробити з природоохоронців таких собі Джеймсів Бондів у карателів не вийшло. Тож за місяць викрадених зрештою звільнили. Але що буде далі і з ними, і з їх колегами, залишається тільки гадати. Адже в зоні окупації в небезпеці абсолютно всі мирні жителі.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ, newdayua.net
